В пятницю після роботи, вечірнім автостопом до Одеси. Встигаю на останню маршрутку до Теплодару, де вже чекає холодне пиво і ціла купа нових вражень і пригод. Знайомлюсь з ще одним ммандрівником , Ілья з Москви, який щойно повернувся с Модови і теж обрав море.
Наступного дня їдемо вештатись по Одесі, відвідуємо мій,вже улюблений кабачок на Дерибасівській.. Спека, мрію про море.. Під вечір ми вже в Затоці, торгування на базарі, скуповуємо продукти та вино і пішки по узбережжю..
Море, свіжий вітер, усміхнені люди, усміхнена я..
Ввечері йдемо в народ, вештаємось по нічним кабакам, люди і дискотеки, безглузді обличчя..ранок..
Діти з табору, шо заполонили увесь пляж і унеможливили повноцінний відпочинок і засмагання.
На другий день в нас лишаєтся рівно 30 гривень на маршрутку до Одеси. Але.. народне віче постановило - треба купити вина, шо ми і зробили. Звідси квест - як можно пропити 150 грн, якщо літр вина коштує 6?
Ранком останне прощання з морем, пішки по розпеченому пляжу в напрямок дороги, на останні 3 грн мрашрутка, їдемо на Белгород стопом.
Сонне, тихе місто, заболочений лиман, фруктові дерева, хоч поїм трохи..
Фортеця.. Вхід 3 грн, але дуже вже хочется.. Після не тривалих розмов з директором, Тамарою Павловною, типу, мандруємо, грощей нема, Илья з Москви, Артем з Одесси,я з Чернігова...
Ми в середині, вежі, 20 метрові стіни фотеці. в затінку сидять хлопчики, що підробляють лицарями, заводимо неспішну бесіду, лишаємо в них рюкзаки і йдемо дивитись.. Забираємось на стіни,море видно дуже далеко, білий пароплав по "бездонной глубине".
Камера для тортур, вхід 5 грн))
Та їдіть вже так, ми ж знаємо , шо грошей нема.
Ядерна зброя дуже милосердна в порівнянні з цими інструментами,іспанський сапог, стілець с шипами,страшні засоби для катування,стає моторошно.
Прощаємось с народом, йдемо на трассу. Вірніше, ледве повзем. В умовах міста автjстоп важче, немає місця дял зупинок машин і, власне машин також нема. Повітря дзвенить від спеки,набираємо воду у колодязі, сливи та алича, абрикоси, дякую природі за її щедрість.
Мрію про холодний душ,зупинки під кожним деревом починають мене дратувати, про що і кажу своїм супутникам, піднімаю руку і зупиняю фуру. Нас стає двоє.. Якось добираємось до Теплодару, нарешті тепла їжа і холодний душ, кровать і спати.
Ще один день гуляємось, відпочиваємо і поправляємо здоровячко. Вечірня прогуkянка, співаємо пісеньок, наводимо кіпіш на пів-Теплодару. Прокинулись чогось о 4 ранку, пішли по мінеральну воду, а дійшли в результаті на озеро за містом і влаштували купання на світанку.
Далі ранкові роздупляння, товарищ з Москви нервуется, а мені просто так не хочется їхати да і трошки погано після учорашнього.Якось вибираємось на трасу, спека приголомшує, але небо чує мої думки і посилає нам прикольний джип з веселими хлопчиками до Києва. Завертаємо на лиман скупнутись, хлопчики достають піратський прапор і кріплять його собі на машину. Тепер вся траса посміхаєтся, коли нас бачить, хтось фотографує, але їдем весело, а головне, що з кондиціонером.
О 10 в Києві, вихідні видались славні!