Мое життя сумне,
Мов вранышнє небо
Хвилина радощів мине,
А більше хвилини не треба

Хвилина страждання..
Минає сторічча
А щастя не треба
Тьмяніє обличча

Живу в целофані,
Така моя кара
Блукаю в омані,
Мов тая примара

Сіль-воду на рану
А може не треба?
Сіль і вода - сльози
Дощі..лиш не з неба

Щось буде занадто...
Я відчуваю...
Вже в серці не камінь
Я його вбиваю

Так боляче, люди
Повітря ковтати
Щасливо не буде...
Час мабуть зникати

Не жити життям
Не любити любов
Не пити повітря
А скло - в кров



аплодисменты.занавес


+нарисовала новый рисунок
все так глупо...