Вона сиділа мовчки, на кухні, а по ліву руку від неї на столі стояла вже охолола чашка кави. В квартирі було повно народу, і лише в кухні стояли самотність і тиша.  Вона сиділа мовчки і дивилась в одну точку, не рухаючись. Її губи ворушились, але вголос не було чутно ні звуку. Ледь-ледь з кімнат доносилось гудіння людей та музики, а з відчиненої кватирки линув шум автомобілів, що неслись повз п’ятиповерхівку... Гамір, шум, життя... Але тут була тиша. Іноді Хтось заглядав на кухню за смачненьким і, минаючи її,  кожен вважав, що вона думає або мріє. Але вона і не думала, і не мріяла. Вона не намагалась взагалі робити які-небудь зусилля до хоча б якихось дій. Всі її думки при першій їх появі зникали більше їх не хотілось навіть згадувати, а мрії... гм, це занадто наївно для її теперішнього складу характеру.

Світло люстри падало на клейонку на столі і відбивалось у чашці кави. Вона сиділа мовчки, непорушно. З люстри додолу, на павутинні спустився павук і жадібно вчепився в її волосся, і від того воно почало ворушитись. Він плавно чіплявся за її шкіру на голові, потім сповз на чоло, а вона сиділа далі, непорушно, з широко відкритими очима. Можливо, найширше за все її життя. Губи застигли в німому слові і вже більше не ворушились. Павук далі, сантиметр за сантиметром, вивчав її голову і зазирав під черепну коробку. Він почав висмоктувати її думки, - всі до однієї, а потім... надибав на мрії... ого, а вони ще лишились... Але все – він їх знайшов – і більше ніхто їх не побачить. В момент в неї зблідли очі, а крила відірвались і брутально впали позаду табурета, ніби і не крила це зовсім були. Додолу соковито скапали гранатові краплини, наповнюючи криваві калюжі. Більше вона не мріяла. Зовсім. Навіть потаємно від себе. Вона просто сиділа мовчки, бо їх вирвали разом з корінням і жагою до життя.

Ранком Хтось сонною ходою зайшов до кухні і побачив її – непорушну, з відкритими очима. Цей Хтось поставив чайник на плитку і озирнувся навколо: павутиння. Звідкіля його стільки з’явилось? Ще вчора ніби і не було... Хоча, це не має значення – сьогодні треба буде прибрати. Павук на люстрі злякано задріботів лапками і сховався у затінку. Хтось знизав плечима і пішов до ванни, не помітивши, яз з люстри капала кров. Зовсім трошки. А вона сиділа мовчки. Непорушно. Мертва.

KaVa