[281x200]
Та боль- єкстазия моих сомлений
И безмятежный дух того что есть
Мне серде рвет одно лиш вдохновенье,
И забирает силы- это месть…

Но тело не боится унижений
Ведь не дано ему понять кого любить
Устал наш разум от моральных достижений
А в сердце рвется тоненькая нить…

Та боль лишь всё чем были мы
Холодными руками, завершив образ пустоты
Держались крепко, в идиллий красоты,
Я не забуду, сейчас, реальность -сны


Ех, лише спогади, і трішки ніжності в них.Куди все зникае??питання вічності, але тут не поробиш. Реальність, і все що відбуваеться зараз як пляма у пам*яті. НЕ віриться в кожен твій вчинок і крок.я сподіваюсь, що все змінить, я вірю, хоч ане знаю навіть у що. Мабуть ти мое найдороще створіння=)