Суботу та неділю поступово по краплині виходила напруга останніх двох тижнів. Виходила з кров'ю... Так що в неділю стало остаточно пагано. Нудило, боліла голова. Ледь минулося аж у понеділок.

А в понеділок була нарада з найвищим керівництвом. Втручався кожні п'ять хвилин. Наче мені більш за все було потрібно. Гидко аж досі. Наступного разу мовчатиму.

Очередна партія товару, ретельно вивірена, майже без помилок у документах, з новими, більш приямними перевізниками, вилилась у великий головний біль. Вже не з моєї вини. Таким чином, вже другий місяць роботи, а жодної ідеальної партії... Такої щоб не приходилося напрягатися... Здається, що щось в консерваторії міняти треба.

В цілому сильне відчуття, що роботу я змінив недаремно, але тут я надовго не затримаюся...

І чого мені треба???