свято наближається, свято наближається...(С)
я знаю, що ти не любиш, чи вбила собі у голову, що ти не любиш, Новий рік. Я знаю, що жодних планів, жодних думок - як би зібратися докупи, щоб "атмосфера", що усіх нас немає. Бачу, що сніг не поспішає, що навколо якась фігня постійно. І ще багато чого.
але. але. але. До бісу "атмосферу", надумані проблеми, те 30 листопада, коли хтось до останньої кісточки виїв наш мозок. На вулиці холодний вітер, який, можливо, подарує справжню зиму, ні, не таку, як в дитинстві, не минулорічну, нову. Щоб запам"ятала, відчула, зустріла, побачила, посміхнулась, замерзла и захворіла тією хворобою, що зветься життя. Зібрала до купи маленьки шматочки виплеканого, збереженого у ниточках одягу, фізкультурній формі, горнятках кави та мате, фотографіях, розмальованих стінах, відкритих балконах, шнурівці бєрц, ялинках, рок-н-ролльних танцях, повітряних кульках на кладовищі, розмовах по телефону, початих книжках, словах пісень, у бібліотеках, щасливих білетиках, нафарбованих очах, хороводах, Подоляночці, вогнищах, у букеті маків, мості з "ідіотами", бруківці, у творчості, сонці, що заходить, снах, рожевому дощику, червоній пасті, фонтанах, морозиві, у подарованих апельсинах, записаних дисках, обіймах, мріях, протиріччях, думках, у напівосвітлених вулицях, вишиванці, пшеничному волоссі, гітарних струнах, повітрі, парасольках, математичних формулах, чорно-білих фото, у посмішках...
Я так хочу, щоб це свято було теплим, справжнім, нашим святом... щоб лише веселі обличчя дивились один на одного, ховаючи дрібні подарунки за спиною. І не тільки свято.
Щоб ти частіше посміхалась, забуваючи чи навпаки, не забуваючи. Щоб не отримувати повідомлень у сьомій ранку, які свідчать про величезну хуйню.
я тебе люблю, коротше;) д и х а й.

lost-in-thoughts,
я не казала, що не люблю новий рік. просто цей виявився надто складним. а наступний не обіцяє полегшень.
і я певне знаю, що життя в мене багато. можливо, навіть занадто багато. але. але. але. було. зараз його не має. с багатьох причин, обставин...не важливо, насправді.
дякую, що ти ось так згадала все, що було з нами. і це навіть не все, справді. обсяг написаного наштовхує на думки, що десь у всьому цьому є сенс.
і повідомлення о сьомій ранку свідчать саме про хуйню, так...)

я тебе теж. хоч ти іноді нереально дратуєш. але ж люблю)

nothing_i_am,
справді не все, бо описувати - ніби руйнувати, ось...
то ж я)