Кожної хвилини все змінюється, форми стають витягнуті, деформуються кольори, відчуття крізь шар поліетилену.

З двадцяти трьох хвилин сірої стрічки асфальту додому - чотири миті майже. Це ж як у тих репортажах переважно з Японії, коли вітер вириває у безпорадних людей з рук парасольки. Годиною пізніше - відлунням дорог сирени швидких, що кудись спішать...куди? пізно вже.  Година пройшла.

Шарпаєш нігтями відполіровані меблі, коли досить, відкриваєш дверцята холодильнику прораховуючи наперед порожнечу там, підіймаєш голову вище, до неба та сонця, розуміючи, що ти сильніше за усі ці дрібниці.

Сила слабкості. Слабість сили.