Навіщо кличеш ти до бою?
Невмілі ті рядки?
Їх не почуе жодна доля
людських почуттів...

Ти бачиш долю,крик і волю...
мріеш про свободу й вільнії роки..
Це буде,але так не скоро...
Скоротаеш ти роки...

Я розумію,що свобода
невпинно лине до душі...
А серце просить знову,
тіеї пристрасті й краси...

Ти живеш,заради ньго
маеш спільні мрії та думки
на кожну зустріч,ти підходиш...
вуста цілуеш і завжди...
слова невпинні,примусові...
його,а не твої...