Настроение сейчас - чорнувате

… прийшла до невтішного висновку, що я (може і не тільки я, що втішає, але мене-то цікавить моє) веду життя овочу. Їм, сплю, вдягаюсь, миюсь, прибираю, заробляю на те, щоб їсти, спати і т.д. по тексту… Звичайно, мається на увазі, що я і росту духовно чи там професійно, набираюсь досвіду, вчусь жити, підбираю крихти мудрості, щось читаю, слухаю чи бачу, але ДЛЯ ЧОГО??? – для того, щоб краще чи мудріше чи вигідніше жити… як овоч…
Це напевно криза жанру чи криза віку, словом якась криза, але питання призначення стає для мене все більш риторичним. Що найгірше, так це те, що я почуваюсь так не через депресію, стрес чи відчуття нещасної – я цілком щиро можу назвати себе щасливою людиною. Звісно, мені як і всім щось бракує до щастя, і я навіть точно знаю чого, ще б я могла це змінити… ну та це вже інша тема. Так от, навіть якби я могла сказати, що я абсолютно щаслива, питання лишається – для чого я тут і все це повторюється з дня на день? Теолог скаже, що суть життя в служінні Богу і здійсненні свого вищого призначення; атеїст – що сенс життя в самому житті, філософ ще щось замудре. Але інші якось вирішують для себе ту проблему. Я не вірю, що всі от так просто переходять з року в рік, не задумуючись, для чого. І не віриться, що всі чітко знають, чого вони сюди прийшли. Ладно, піду, мабуть поїм… (((