В колонках играет - Demis Roussos
Настроение сейчас - нудик, графоманське

Вчора по телевізору давали рекламу Парфюмера. Ну хоч за щось я йому вдячна - захотілось про це написати в щоденнику.
Як кажуть жителі інтернету, IMHO, або як каже старше покоління "Может я чего-то не понимаю в этой жизни", але ідея мене чомусь не потрясла своїми філософськими глибинами. Жодна ідея не має коштувати так дорого, хоча політики зі мною, мабуть, не погодились би, вони платять деколи набагато дорожче. І щось мене навіть звично не тягне на всепрощення і оправдання навіть найбільших злочинців, мовляв, у нього не було батьків, дитинства і совісті. Єдина номінація, яку б я тут присвоїла з дорогою душею, так це за акторське виконання. Це мабуть той рідкісний випадок, коли фільм не дивує, не захоплює, навіть не обурює чи викликає відразу, а просто лишає по собі якусь купку гидоти всередині. Самого Зюскінда я, правда, не читала, можливо фільм загубив щось важливе з книги і тому здається таким пустим. Але щось мені після перегляду не те що читати не хочеться, а й взагалі про нього згадувати. Було б цікаво, якби мені хтось показав бодай якесь зерно в цьому творінні.