текст:

Закляття Параноїка

Немає більше ні входу, ні виходу
ні чорна, як кава, щойно випита
Світло ллється з вікна чужого
А хтось чекає в тіні за рогом.
Немає більше ні видиху, ні вдиху
Якщо я здохну, помру тихо
Хто про мене згадає? Вогонь згасає
Смерть дихає важко, а хтось чекає.

ХТО ТИ?

Дорога веде прямо в пекло
Я, наче шаман, шепочу закляття
Не знаю навіть до кого
На кого впаде прокляття

Чорні хмари підіймаються вище
Ти казала місто здається чистішим
Без хитрих воронів, брехні і бруду
Стирчать, як голки у ляльці вуду.
Закінчиться дощ нічого не буде
Будуть тільки очі, до болю охочі
Залишаться стіни - мовчазна сторожа
І сліди біля огорожі.

ХТО ТИ?

Дорога веде прямо в пекло
Я, наче шаман, шепочу закляття
Не знаю навіть до кого
На кого впаде прокляття

Перед очима демона свого
Я, наче шаман, шепочу закляття
Не знаю на кого, не знаю на кого
На кого впаде прокляття.

Я бачив їх на своєму порозі
Мого імені не буде у некролозі
із вікон ллється жовте світло,
А химерні тіні сміються підло.
Послухай цей сміх, уважно послухай
Ехо дощу стоїть у вухах
Хтось зляканий погляд на мене кине
дикого крику хитались стіни

Перевод

Заклятье параноика

Нет больше не входа, не вихода
не чорний, як кофе, только выпитый
Свет льётся с окна чужого
А кто-то ждет в тени за углом.
Нет больше не выдоху, не вдоху
Если я сдохну, умру тихо
Кто про меня вспомнит? Огонь гаснет
Смерть дышит тяжело, а кто-то ждет.

КТО ТЫ?

Дорога ведет прямо в ад
Я, будто шаман, шепчу заклятие
Не знаю даже к кому
На кого упадет проклятие

Черные тучи поднимаются выше
Ты говорила город кажется чище
Без хитрых воронов, вранья и грязи
Торчат, как иглы в кукле вуду.
Закончится дождь ничего не будет
Будут только глаза, до боли охочие
Останутся стены - молчаливый сторож
И следы возле изгороди.

КТО ТЫ?

Дорога ведет прямо в ад
Я, будто шаман, шепчу заклятие
Не знаю даже к кому
На кого упадет проклятие

Перед глазами демона своего
Я, будто шаман, шепчу заклятие
Не знаю на кого, не знаю на кого
На кого упадет проклятие.

Я видел их на своем пороге
Моего имени не будет в некрологе
из окон льется желтый свет,
А химерические тени смеются подло.
Послушай этот смех, внимательно послушай
Ехо дождя стоит в ушах
Кто-то запуганый взгляд на меня бросит
дикого вопля качались стены