Звичайно я не полюбляю скаржитися на життя, але іноді воно дуже дошкуляє своїми вибриками...ось і сьогодні – взяло і спаскудило мій ранок дощем зі снігом...під ногами місиво з багнюки і мокрого снігу...з неба ллється, сипиться щось невідоме і дратує неможливо.
А ще, люди сьогодні дивні... бігають, штовхаються, кричать... ніби це їм в чомусь, чи якось допоможе... Про громадський транспорт навіть згадувати не хочу, зранку він завжди здається мені великою клоакою, яка ковтає людей живцем, а потім вони там всередині стають зовсім божевільні... Спасає плеер... і то не завжди... бо якщо якась падлюка топчеться по твоїх не дуже дешевих лакових чобітках і на твоє спокійне:
- „Обережніше, будь ласка!”
відповідає:
- „Ти ба, яка принцеса! На таксі треба їздити дурепо!”
в такому разі мені і плеер не допомагає, і навіть якщо запевняти себе, що не всі люди таки свині, і що їх треба вибачати, і що необхідно бути мудрішою і все таке інше...не фіга... в ліпшому разі булькотиш собі під ніс „Сам дурень”, в гіршому посилаєш у далеку сексуальну подорож. В будь якому разі настрій від цього не поліпшується.
Ну ось, врешті решт „доплила” до роботи... в думках кава з цигаркою і перевірка пошти... а тут життя взяло і викинуло ще один вибрик:
КАВИ НЕ МАЄ! ІНТЕРНЕТ НЕ ПРАЦЮЄ!!!
Ти кажеш собі все гаразд, все одно йдеш курити, тільки з чаєм, Інтернет заміняєш розмовою з подругою по мобільному телефону і здається життя пішло на поправку, а ні... тому, що ти ще не спілкувалася з своїм начальством...
Поспілкувавшись, ти не зовсім рівною ходою, виходиш з кабінету і розумієш, що дощ зі снігом, багнюка під ногами, громадський транспорт і той придурок в маршрутці після „такої” розмови тобі за щастя...
В шість годин, тихенько озираючись по сторонам і гадаючи яким буде наступний вибрик, ти валиш додому... Але на півдорозі розумієш, що кухоль пива це єдине, що тобі потрібне...а після другого життя здається набагато кращим...третій кухоль і ти королева всесвіту разом зі своєю подругою...і тому ви навіть можете заспівати собі якісь гімн...і поїхати додому на таксі...бо по іншому вже не виходить... а завтра....а Біс його знає, що буде завтра...