а нібито з літом щастя гасне,махає тобі соковитою рукою з троянд та тополиного пуху:
"до побачення. сподіваюсь."
і так ти не хочеш його відпускати. так воно тобі потрібно. так ти боїшся невпевненого «сподіваюсь».
у грудях щось давить. ком у горлі .і здається що ось-ось і ти стрибнеш.
спиною у зливу.
так,дівчинко моя,час швидкоплинний. сірий, шурхлявий та проточний. Він ніколи не каже "стоп".
тече.літо.
де воно?
ось.на білетах з поїзду та сухих квітках у книжках.
на київському підвіконні і гарячій каві в його долонях.
фото?
а що таке фото?
лише паперове сонце Nikon D90 і безчуйні дотики Sony Ericsson K770і.
гарно,так. Але це лише муляж,фальшиві оцифровані спогади.
а літо.
пам’ятаєш яке воно?ну скажи,пам’ятаєш?
пам’ятаєш його дотики?як ніжно воно обіймало тебе піною і шепотіло піском в вухах?
як воно плакало від щастя з тобою під дахом у темряві і лякало смертю?
як торкалось кінчиків твого найпотаємнішого?
як цілувало тебе на вулиці і збивало з ніг буття?
як обманювало тебе і ти його прощала,бо це літо?
пам’ятаєш??!!!!!!!
Ха,ні!все менш і менш ти пам’ятаєш і відчуваєш це!
одягаєш яскраві спідниці і посмішки,нібито так ти зупиниш осінь!
нібито ти собою прогониш холод і вітер. нібито листя не пожовкнуть і не будуть падати тобі на макітру!)
ти наївна людина. тобто я хотіла сказати, ти дуже щаслива людина.
що? чого ти? навіщо ти плачеш? зупинитися? не встигла?
читай вище:час швидкоплинний. сірий, шурхлявий та проточний. він ніколи не каже "стоп".(с)
сподівайся на "сподіваюсь".
одягай навушники і приготуй крихти хліба.
осінь йде.

Іноді зненацька страшно
Ніби щось важливе дуже вчора я програв в азарті
Їду ось тепер в плацкарті туди, де буду довго…(с)