Вчера подруга написала мне сказку про экзамен.

"Завтра ти приходиш на 9.00 на екзамен, вся така красива. Ідеш в першій трійці, віддаєш Мальцеву заліковку. Він весь такий: "Приятно познакомиться...". Ти тягнеш білет і витягуєш нормальну практику і теорію - ти ж шариш все. Сідаєш на першу парту і пишеш-пишеш-пишеш. Через годинки 2 приходиш до нього вся така розумна зі стопочкою макулатури та "розумінням усіх зв"язків". Він все це читає, задає питання, але ти знаєш усі відповіді (фото-пам"ять працює! :) ), і він такий з захопленням ставить у твою заліковочку маленьку милу буквочку "А", посміхаючись при цьому від вуха до вуха. Ти виходиш, ні, вилітаєш на крилах радості та любові до функану, а він зі своєю енергією іде мучити решту людей, що залишаються в аудиторії."

Было не так, конечно. После 2,5 часов вспоминания-писания-еще чего-то я пришла к нему, меня еще где-то час мучали всякими "подумайте над этим вопросом. не знаете? ну что вы, подумайте еще...". А потом таки поставили 5. Фух)