10-кві-09 09:11
Якось побовтала вночі з Богданом. Спокійніше обом стало. Тому й заснула у четвертої годині. Чи мені знов щось снилось? Ні… Гадала що буде сонце, ага, авжеж. Сніг пішов! Тому й не поїхала до центру. Я ж навіть нічого теплого не брала, бо на дворі вже літо) В хаті нікого. Валяюсь, слухаю Люмен. « горі все синім пламенем, горі!». Нажаль кота неслухняного кинули, отож і робити нема що. Він чогось, дурний, кидався на портрет Тараса Шевченко. Навіщо він йому здався?
«но только роли не измениш, и только… сколько будет еще боли сколько…»
Тут так добре) Чи може повернутися на два дні, а потім знов сюди? Залюбки! Та частина народу по ображається. Нажаль мені зараз самій так добре. У чотирьох стінах. Тиша. Ніхто не хвилює. Телефонують лише 4-5 людей. Здається що у місті, так давно на бачила себе.