Настроение сейчас -

Я зазирну в повітря,
Там дихає весна,
Твій аромат залишу
Собі на згадку в снах.
Краплини кольорові
На мокрому вікні,..

Дощ малюю за вікном,
Я бачу образ твій,
Він тане наче сон.
Тільки дощ малюю за вікном,
Далекий образ твій,
Він тане наче сон

Взагалі так дивно якось, стан такий незрозумілий, може просто пізно....а може щось таки і трапилось...настрій змінюється кожну хвилину, я не розумію, що зі мною...зараз мені зовсім невесело і спати немає жодного бажання...взагалі нічого не хочу

важко, як все ж таки важко знайти людину, яка б тебе чудово розуміла, розуміла все, все, що тебе турбує, відчувала твої емоції та хвилювання, з якою б можно було про все на світі поговорити, і, якій твої думки не здавались би порожніми вигадками хворого мозку...таких людей так мало в моєму житті, але вонни все ж таки є і просто не уявляю свого існування без них...без їх присутності поруч...поруч мене та хоча б в моїх думках, не знаю...так важко, важко і боляче думати, що колись вони зникнуть, просто зникнуть і я залишусь одна серед натовпу нецікавого та непотрібного смороду...я дуже ціную своїх друзів, вони навіть не уявляють як, але я рідко говорю їм про це, чому так важко казати близьким людям приємні речі..? адже так не можна! треба вчитись бути щирою з ними, адже я їх люблю...вони мені не байдужі, але нерідко їм може здаватись, що все навпаки

часто хочу щось зробити, але зупиняюсь...чому? навіщо я це роблю!?не знаю....інколи ненавиджу себе за це

турбота...увага...так приємно, коли її до тебе проявляють, коли помічають певні тонкощі твого смаку, характеру, прислуховуються до слів, а потім...дарують тобі якусь дрібничку, що саме є шматочком тебе...коли пам'ятають про тебе

я стомилась від усього...просто сумую за чимось...або за кимось...хочу побачити когось...когось потрібного мені...зараз

відчуття самотності...й непотрібності....