Я гальмо. Не можу вхопитися, знайти те чого затягує й виходить цікаво. Будень, що не виноситься я дохну від нудьги у вільний від роботи час. Нічого не залишається як перетнутися із цієї леді зі стриптизу, а може віддати її телефон Другові. Хочеться тому що в тій пісні " І я живу блиском очей,
смаком бажань і запахом слів!"
Буває й гірше. Було