Настроение сейчас - бутікинаххачужаліткубохолодно

Вісім сорок пять. Затримуюсь, але настрій кращий. Навіть від того, що в вибіленіх тунелях не прийшлось приймати пінгвінного образу. Зайшлося щось у тріщинах ідиотизму про Джексона. Фантазмагоричні відчуття сягнули вершин своєї шкали і я всміхався широко як голодні нутрощі всміхаються ситній хавці. Уявляю як Майкл йде по вулиці, у нього відпадає ніс, вухо, ніжня щелепа, щоки, волосся, пальці, пеніс, і сам він розпадається та розсипається на попіл. І от кульмінація: з попелу затремтівшою шийкою, як фенікс, відроджується негр.

Все було б як завжди, як би я з посмішкою не зустрів чорного як туш негра, який завзято посміхався мені у відповідь. Підар - подумав я...