Якщо б мені хтось сказав, що я робитиму таке, я б не повірила і покусала, не тому що вести щоденник погано, а тому що складно фіксувати миті свого життя та почуття, породжені ними. Але якщо б мені сказали, що це стане ледь не єдиною можливістю поспілкуватися з дорогими тобі і просто цікавими людьми, я б теж не повірила. Але тепер я вірю - бо бачу навколо себе чуже місто, хоча й надзвичайно прекрасне, чужих людей - хоча й доволі приємних і чую чужу мову, дуже смішну))) Ось такий безглуздий перший запис. Крапка