Это цитата сообщения Voloschka Оригинальное сообщение

Коли загадок немає, або критика для Загадкової.

Доброго вечора усім чемним хлопчикам та дівчаткам. З вами ваша квіточка Волошка. Я розповім вам вечірню казочку...

Жила собі дівчина Загадкова. Чому її так звати не знав ніхто, та й, зрештою, мабуть дівчинка сама не здогадувалась про це.

Була у дівчинки книжечка - щоденник, де вона писала про усе, що з нею відбувається, й іноді виливала на рожево-фіолетові квіткові сторінки свої почуття та емоції. Загадкову, мабуть, любили - вона мала аж 40 вірних друзів, хоч ще більше людей полюбляли зазирати до її щоденничка, щоб знати, що відбувається у її незвичайній душі. Цікавило дівчину не так вже й багато речей - у маленькому списочку красувались поезія, книги, психологія та подорожі. Мабуть, вона ще захоплювалась мистецтвом, рекламою та розмовами на вулиці, бо ці словечка також були написані на обкладинці маленької книжечки.
І ось трапилось так, що й мені, вашій вірній квітці, вдалось зазирнути до щоденника Загадкової.

Барвисті квіткові сторінки одразу привернули мою увагу. Щоправда, оті чудернацькі фіолетові квіточки ніяк не давали мені зосередитись на записах. На жаль, дівчинка з чудовим ім"ям Загадкова назвала свій щоденничок надзвичайно банально - "Життя прекрасне". Так, життя незвичайне, вигадливе і завжди перехоплює подих, але йому страшенно не до лиця такі сірі і буденні слова. Так що, малята, завжди фантазуйте, даючи назви таким сокровенним речам, як щоденник.

Усередині було аж 11 дрібненько списаних сторінок. Писала дівчинка про різне - були її гарні вірші, але їх псували, наче ложка дьогтю, нецікаві записи на зразок "піду туди, зроблю те, поїду". Довгі записи розмов з друзями мене дещо втомили, бо я нічогісінько не могла у них второпати. А ще у Загадкової була одна маленька проблема - вона ніяк не могла визначитися якою мовою їй писати, тому перестрибувала з одної на іншу, як крихітна жабка стрибає з камінчика на камінчик. Хоча, малята, я не можу цього засудити, бо іноді ближчою тобі може бути та мова, яка зовсім не є тобі рідною.

Дещо втомившись, ваша квітка вирішила пошукати яскравих зображень Загадкової, але, на жаль, нічого не знайшла. Не було також її улюбленої музики...
Але, мабуть, Загадкова любила готувати - у її невеличкому цитатнику було чимало фотографій смачнючих страв.

На цьому мені довелось закрити маленьку барвисту книжечку і віддати її законному власнику - дівчинці Загадковій.
А вам, малята, хочу сказати, що загадка повинна бути не у вашому імені, а у вас самих. Тому вчіться писати про сокровенне чи про те, що вам близьке, почуттями та емоціями, а не сірими смугами буднів. Щоб ваші щоденники були яскравішими, ніж у Загадкової.

Солодких снів, мої любі.
Ваша квітка,
Волошка.