Соковитим дощем і загубленим спомином, набридлою піснею і старою шухлядою голос мій заскрипить, перевернеться, лусне і трісне, довго й нудно шукатиму в затінках своїх мрій дрібні залишки, — не знайду нічогісінько. Сумно? Поки що страшно, бо самотньо через те, що темно й сиро, тому що нема осені, а на зараз лише гниле карпатське літо; початок липня, а чи кінець серпня – байдуже, а причиною є те, що зараз все мовчить і стоїть, тому поки що страшно, бо самотньо... Сумно? (Гапа Н. Карпа
Я І ТРЕТЄ ІМЕНО )