Погортавши папірці в кніжечкє Дєнєжкіной «Шнур» можу зробити для себе висновок, що кніжка вцілому така собі. Корочє Дєнєжкіна бере інтерв’ю у Шнура, всьо написано на такому собі маті. Ну майже усьо. Після прочитаного матюкаться не хочеться. Просто в уяві малюється дівчина, розумна, як на мене, може навіть і гарненька, але мова якою вона спілкується, а тим паче бере інтерв’ю, навіть у Шнура, для мене не вяжится. Но.! В кніжке єсть про што посміятися. Добре хоч, що з почуттям гумору в неї всьо нормально.
До зустрічі!!!