Готель, в якому ми жили, називався The Boston Park Plaza Hotel & Towers. Це один із найстаріших готелів в даунтауні, в ньому традиційно зупиняються всі президенти Сполучених Штатів, коли відвідують Бостон. Я ще ніколи в житті не жив в таких готелях. Я жив в одній кімнаті з іншим студентом, американцем, на 14 поверсі. Цікаво, що у нас були дві окремі ванні кімнати. До речі про поверхи: ви мабуть чули, що американці забобонні - в готелі немає 13-го поверху :) Якщо правильно рахувати, то наш "14" поверх саме і був насправді 13-й :)

Центр, де проходила конференція, знаходився теж в центрі міста, приблизно 15 хвилин ходьби від нашого готелю. Прогулянки повз хмарочоси, які чергуються зі старовинними кам'яними церквами, залишили глибокі враження. Взагалі маю вам сказати, що якось все тут, на півночі, відрізняється від південних штатів: архітектура, люди, одяг, загальна атмосфера... Все трохи більше нагадує Європу, навіть в дечому Київ. Словом, захотілося мені тут жити :) Коли отримаю диплом, треба буде шукати роботу в великих містах на півночі.

Конференція була просто ВЕЛИЧЕЗНА!!! Ніколи не бачив таку. Я навіть не знаю скільки було всього людей, бо всі разом не збиралися в одному залі. Залів було багато. Величезний зал був відведений для стендових доповідей, інший, трохи більшого розміру, - для виставки різних наукових компаній і їх продуктів і сервісів. Ці два зали були розміром десь зо два футбольні поля, якщо не більше. На території центру всюди був безкоштовний ваєрлес інтернет.


Я зі своїми двома стендами
[700x525]

А це моя усна доповідь
[699x393]

[699x393]

Вечірній Бостон
[699x393]

[700x525]

Apple Store - магазин компанії Еппл
[699x393]

Я і українське яблуко :) (що не з'їм, то понадкушую) :)))
[699x393]

Бостон вдень
[525x700]

[700x525]

В Бостонському метро
[699x393]

Метро (або subway) у них трохи дивне (це я порівнюю з київським). На деяких лініях у них поїзди практично такі самі як і в нас (на цьому фото), а на інших - схожі на трамваї, які просто ходять під землею. Багато старих вагонів, станції часто дуже маленькі, прості, без якоїсь там архітектури, брудні і темні (але не всі звичайно). У вагонах не надто багато народу, місця вистачає, люди, як і в нас, читають книжки. Пересадочні станції досить складні, бо в них бувають розгалудження в три-чотири сторони. Самі лінії складні, з кількома розгалудженнями-відростками, на карті позначені різними кольорами, як у нас. Поїзди в метро їздять повільніше, ніж у нас, і рушають/зупиняються плавніше. Проїзд по картках з магнітною стрічкою, які можна купити в автоматах або касах. Кількість грошей на тих картках можна поповнювати. Я так і не зрозумів, чи вартість проїзду залежить від відстані. Ми платили, якщо не помиляюся, $1.70 за один переїзд зі зміною лінії.