З першого по третє грудня я був на величезній конференції з матеріалознавства - MRS Fall Meeting 2008 (MRS - Material Research Society), яка проводилась в Бостоні, штат Масачусетс. В мене була одна усна доповідь і дві стендові. Їздив я туди не один, з двома колегами. З Василем я летів разом, а американський студент - Тім - летів іншим рейсом. Готель зарезервовано, квитки куплено, здавалось нічого не передрікало жодних проблем...

Вилітали ми в неділю вранці, 30 листопада. По прогнозу в той день повинен був бути сильний вітер, досить холодно і навіть сніг. Прямого рейсу з Арканзасу до Бостона немає, тому ми робили пересадку в Хьюстоні, що в Техасі. До Хьюстона ми долетіли нормально, і погода там виявилася ясною і теплою - південь як-не-як. Знайшли по квитку наш термінал і номер виходу для наступного вильоту сіли і розслабилися, бо чекати треба було десь три години. Це і була наша помилка: ніколи не довіряйте тому, що написано у вас в квитку, завжди перевіряйте все на місці всіма можливими засобами.

Коли вже підходив наш час, ми помітили, що на посадку з цього виходу оголошується не наш рейс. Ми до моніторів - а там поміняли номер виходу на наш літак, і, як на зло, той вихід далеко. В милі і зі збитою дихалкою прилітаємо до потрібного виходу, а там нам кажуть: "We are sorry, the boarding is finished and the plane just took off" :(
Що ж робити, пішли ми в сервіс-центр авіакомпанії Контінентал і вони нас поставили в список очікування (standby list), тобто якщо в якомусь із наступних рейсів до Бостона раптом з'являться вільні місця, то нас візьмуть - слава Богу, що це без доплати. Гарантовані місця були лише наступного дня вранці.

Ну що ж, що сталося, того вже не повернеш. Треба чекати і надіятися, що будуть місця. Але з кожним наступним рейсом надія згасала. Це ж була неділя після великого свята - Дня Подяки - і всі кудись летіли. Перед рейсом, що мав вилітати десь о 5-й вечора, мій старший колега підійшов до стійки, де обслуговують посадку на літак, і пояснив їм ситуацію, що ми летимо на важливий міжнародний симпозіум і що нам вкрай необхідно прилетіти в Бостон сьогодні. Жіночка послухала і пообіцяла зробити все можливе.

Пройшов певний час, і раптом ми чуємо оголошення стосовно нашого рейсу, потрібні два волонтери, які відмовляться летіти сьогодні, а за це їм дають готель на ніч, сертифікат на 200 доларів (які можна використати для покупки квитків цієї авіакомпанії) і завтрашній рейс десь об 11 ранку.
Невже це для нас ?! Невже вони так піклуються про важливих клієнтів??
Чекаємо далі... Волонтерів нема... Почалися торги: збільшили сертифікат на $300, потім на $400. В кінці кінців запропонували завтрашні квитки першим класом. І тут одна парочка здалася: видно, що люди не багаті, і нікуди сильно не спішили. Спрацювала американська психологія середнячків - відчути себе в ролі багатих, які літають першим класом :)
Прикольно було бачити: біля нас сиділи пенсіонери дід з бабкою, і видно було, що бабка підбивала дідуся на цю "аферу", але він чомусь вперся. І коли інші погодилися, то бабка надулася і всунула носа в якусь книжку - мильну оперу, а дід з гордим видом продовжував чекати СВІЙ рейс.

Ну і що ви думаєте? Почалася посадка. Всі зайшли, зайшли кілька людей, які як і ми були на стенд бай ліст, а ми - ні. Тобто весь той аукціон розігрували не для нас. А ми то розкатали губу, вчені нанотехнологи :)))

І тут Остапа понесло... Васю це обурило, чому інших взяли на борт, а нас ні. Він серйозним тоном почав розмовляти і виясняти, за якими принципами вибирають, кому дають місця першим. Переговори дійшли до того, що перед нами вибачилися, дали нам ваучери на безкоштовну вечерю і готель, і вибили повноцінні квитки на завтрашній рейс. Готель виявився досить крутим, Sheraton, мабуть 4 зірки. Короче, тепер можна сказати, що я був у Хьюстоні, ночував у готелі, а не тільки прольотом, в аеропорту.

Наступного дня ми без пригод добралися до Бостона і знайшли свій готель. Ми їх попередили по телефону, що спізнимося, тому бронь вони тримали.

Із-за цієї пригоди, якщо чесно, ми не дуже багато втратили. В той день погода була погана, конференція починалася наступного дня. Ми втратили пів дня конференції. Наші доповіді були аж у вівторок. Так що все виявилось нормуль.
Зато тепер є про що писати :)

Далі буде...
[700x465]