А життя і справді як книга: перегортаєш сторінка за сторінкою, розділ за розділом...
Іноді сторінки читаються швидко і весело, іноді застрягаєш надовго в якомусь нудному, описовому абзаці... Іноді на котрійсь сторінці зустрічаєш нового персонажа (друга), і буває так, що той друг потім присутній в сюжеті аж до кінця книги, а буває й так, що новий персонаж, пафосно і ефектно з'явившись, так і залишається на тій єдиній сторінці і з часом, після десятка перегорнутих сторінок, просто забувається, розчиняється мов туман від ранішнього сонця.

Це такий собі ліричний відступ, щоб якось показати, що я відчуваю в даний момент. Перегорнулась ще одна сторінка мого життя. Пройшли два академічні роки і люди, з якими я познайомився і подружився, закінчили свій магістерський курс навчання. І цими днями вони роз'їжджаються хто куди. І хто його знає, чи доля зведе нас коли-небудь знову, чи ми зустрінемось, чи зв'язки не втратяться з плином часу, чи зроблять вони свій новий вклад до сюжету книги...

Звичайно, сучасні технології, інтернет, ICQ і Skype дають можливість утримувати такі зв'язки і стосунки хоч і на різних кінцях планети, але вони ніколи не замінять простого людського спілкування, яке можливе лише при особистій зустрічі.

Отаке воно життя, ніколи не стоїть на місці; і в цьому стрімкому руслі перемін змінюється все, навіть люди. Що ж, доводиться приймати все як є і жити далі, чекати на нових людей, на нових друзів, і, по можливості, не втрачати шанс зустрітися зі старими друзями.
[700x525]