Темрява спустилась с небосхилу світо зоряної абстракції. Прохолода пустила свої льодяні соки струмками людського небуття. Волога мертвих душ перетворилась у нічну росу, усіявши чорні трави і мох. Хрести, могили, каміння і смерть. Ми на цвинтарі. Вітер зробив величезне, стрімко голосне коло, в ньому були чутні голоси тисяч людей, які колись були людьми. Час лавиною і косою збирає свій врожай. For whom the bell tools? Вмить все стихає. На високому склепі, чий хазяїн помер 143 роки тому назад від сильного удару в серце чимось смертельно гострим (можливо це була війна, а можливо кохання) сидить ангел. Чудова, прекрасна дівчина ангел. По її шокам стикають сльози, по її ногам тече червона кров. По шокам сльози, по ногам – кров. Її тіло сіре, але до божевілля сексуальне. Божественно-божевільна сексуальність. Ви би продали свою душу Дияволу лише за один дотик до цього чуда. Вона плаче як дитина. Кривда и біль заполонили її розум. Вона втратила розум. Дощ льє як з відра. Несподівано з’являється ще один ангел. Його образ освітлює темряву. Чудовий, прекрасний парубок ангел. Білі, абсолютно чисті крила, чисті думки і чиста душа. Його сутність сяє вогневою святістю. В його правій руці знаходитися меч котрим він полює на нечисть і нічних покидьків. - Що з тобою трапилось? – питає ангел. - Не чипай мене, прошу, - вона ховає своє лице у тонкі долоні, - я тебе прошу, іди звідси! - З якого ти сектору? – він і не думає залишати її в біді. - Не скажу, вже не має різниці, - вона реве. Реве дощ. Реве вітер. Ревуть дерева. - Довірся мені, я не зроблю тобі нічого поганого, - ангел обережно кладе свою руку їй на плечі, намагається втішити. - Мене зґвалтували, - каже вона. - Хто?! – він блискавкою здіймається у повітря. В його очах спалахує свята злість. Меч починає горіти небесним вогнем. - Мене виєбав чорт, - від неї чутно нервовий регіт. - Заспокойся! – кричить ангел, - як це трапилось? - Він звабив мене... Ангел плює в лице ангелу. Слина змішується зі сльозами - Як ти могла?! – кричить він, - як ти могла продати своє тіло пекельному злу? - Він був таким милим і... - Куди він пішов? – гнівно обриває її ангел. - Він поїхав туди, - вона показує рукою на древній, віковічний ліс, заповнений страшними химерами. Сьогодні темні сили гноєм і біллю панували ніч. Довго йшов ангел по стежинці химерного лісу. Йому не давали пройти нечисть і покидьки. Меч його неустанно рубив це лайно на право і наліво. І він наздогнав чорта. Той обперся на величезний дуб і курив сигарету. Біля нього стояв мотоцикл. Побачивши ангела, чорт скинув попіл і, показуючи на свій байк, сказав: - Двигун заклинило, бля. - Ти, лайна шматок, що ти зробив з нею? - Я виєбав її, - сухо відповідає чорт, - хех, да вона ж просто шльондра. - Ах ти!!! - ангел атакує біса. Меч стрілою цілить у морду чорту. Той різко пригинається і виймає з пазухи два здоровенних пістолі. Ангел, не влучивши по чорту, встромляє свій меч у дуба. - Єпт! – кричить дуб і вилазить своїм корінням із ґрунту, розправляє гілки-руки. В цей час чорт стріляє у ангела через праве та ліве плече. Дві сріблясті кулі не знаходять цілі, оскільки ангел стрімко здіймається у небо, полишивши свого меча в живому дубі-велетні. Проте вони лучать саме в дуба і той стає ще більш лютішим. Дуб одною рукою хоче схопити ангела, а другою чорта. Чорт кидає пістолі і різко підіймає свій байк над головою, тримаючи його обома кінцівками за колесо, різко розвертається, і що сили лупить мотоциклом в поверхню дерева. Мотоцикл розбивається на багато шматків. В баці було шість літрів 95того бензину, тому наступної секунди чорт кидає сигаретку в дуба і той починає яскраво горіти, а через декілька секунд просто дохне.