[335x498]
Настроение сейчас - lonely, still satisfied

Велика пустка, що розростається
Велика тиша, в яку беззмістовно гукається
І темрява, в якій вічність ховається –
Все це в мені ще живе, не стирається

Хто ти – спитаю свою тінь, як завжди
Але навряд чи зумію почути свій голос
Я не залишу вже більш за собою сліди
Це не про мене роками читали цю повість

Стиснути б пальці в міцні кулаки
І не боятись відбити удари раптові
Я знаю, всередині все – на шматки,
Але стоятиму до останньої крові

Бій – наче вічність пекельна триває
Кожна хвилина, як рік, що без сонця і неба
Залежність від болю мене у собі розчиняє
Боюсь я зізнатись, що мені так і треба


upd... так склалось, що зустріла сьогодні Макса, поговорила з ним і вияснила для себе кілька нюансів із ситуації, що виникла протягом останніх днів. Благо, він мене заспокоїв. Все гут, я знаю що маю зробити. Завтра мене чекає ще одна розмова... І все буде добре. Нарешті. У випадковості я теж не вірю і просто добре, що все склалось таким чином. Життя набирає цікавих обертів... хммм, що далі?