[373x350]
В колонках играет - Королівські Зайці - Меркне Цигарка
Настроение сейчас - готуюсь до екзамену

Байдужість…
Так часто з цим стикаєшся.
Ми вдаємо байдужість…
В основному саме тому, що так легше, так простіше.
Байдужість не болить. Байдужість це просто відсутність думок про…
Бути байдужими, холодними… хіба це не найгірше, що з нами могло би бути?
Не відчувати… не помічати… не бачити…
Так легше, звісно.
А якщо помічаєш байдужість по відношенню до себе? Байдужість з боку найближчих людей? Куди дітись від цього відчуття самотності?
А якщо ти відчуваєш як твоє серце перетворюється на зачерствіле казна що?
Це лише маска, ми намагаємось не думати про втрати, намагаємось вдавати байдужість по відношенню до певних людей, які нам, навпаки, найдорожчі, намагаємось проходити з кам’яним обліччям повз тих, хто страждає.
Легше… легше… Легше?
Але від кого ми ховаємось? Кого обманюємо? Самих себе?… і навіщо це?