[334x500]
В колонках играет - Evanescence - My Immortal
Настроение сейчас - хех... бувало й краще

Що робити, коли хочеться розчинитись в повітрі, зникнути в темряві наступного перевулку?
Це все давить на свідомість…
Потопаю в монотонності днів…
Чорний і білий – гарні кольори, але я їх не відрізняю
Люди, які мене оточують… Хочеться відчути тепло, що від них відходить… Натомість якась прозора байдужість в кожному слові, в кожному вчинку… Все пусте…
Пальці продовжують ковзати по клавішах, а думки off…
Кумедно так... накрила їх пухнастим покривалом, хай гріються!
А що я? Кому яке діло...
На смски відповіді марно сподіватись, так завше було, так, я вже звикла до цього...
До серця підкочується нова хвиля... Обривається на півслові фраза, сказана темряві і пустоті...Якось неприродно тихо прозвучали слова.
Як це все банально... Як це все стає схожим на дешеве кіно...
Мені неприємно писати свої думки вголос, мені неприємно від самої себе
[Хочеш я розповім тобі казку?]
Happy End? – забуті, стерті в пам’яті слова... Ні, я в це не вірю...
Не варто приписувати мені песимізм... Я далеко не така.