[417x500]
В колонках играет - Flaw - Best I Am
Настроение сейчас - злий відчай

Набридло все…
Жити біля ринку – каторга… Виробляється імунітет зовсім не помічати людей
Постійний шум, постійні натовпи… Все це так пресує
Тут я себе почуваю так зажато… Мені хочеться поїхати кудись далеко, далеко… Байдуже куди… Тільки не тут. Тільки не з ними.
«Уничтожить прекрасное в себе
Уничтожить себя
Так легче»
Інколи я волію бути твариною, щоб не відчувати, не мріяти, не любити і не ненавидіти.
Мені знов сумно… дуже сумно…
А за вікном така гарна погода… просто маленька казка…
Йдеш парком, а вітер гонить листя прямо перед тобою, ноги ступають по м’якому килиму, навкруги м’яке світло, м’які, теплі відтінки, що прогрівають навіть найтемніші куточки душі…
Чого ще, здавалось би, бажати… Ідилія…
Але чому все це таке сюрреалістичне в моїх очах? Чому воно готове от-от розсипатись в сірий і брудний попіл?

Безнадійно люблю… безнадійно відштовхую решту… безнадійно тону в собі… і так само топлю інших… Мені часом буває смішно скільки тих людей хотіло мені “допомогти”… Всі з часом махали на мене рукою і згодом просто забували… Нащо робити непотрібні нікому речі, нащо це все?… Я ж ніколи про це не просила, нікого не просила про ці пусті самопожертви…
А потім мене катують… я ж тобі відкрилась, я ж заради тебе зробила те то… дякую вам… а нащо це все? Кому це потрібне?… Зайвий раз доказати собі свою благородність?… чхала я на це… хай буду жорстокою… мені все одно
Моє життя, чомусь, влите в багато інших. І я дихаю повітрям так, що часом мені перехоплює дух… Мені хочеться зупинити все навколо, обернутись навкруги, відділити тіні від їх істот, оживити їх, запитати, а що ж почувають вони… Вони приречені весь час німо існувати, пасивно спостерігаючи за світом навколо… Цікаво, чим ми кращі за власну тінь?