[179x270] Сегодня ехала в маршрутке, читала Ирэну Карпу. Долго смеялась, когда наткнулась на отрывок: "Водій маршрутки, що віз мене до Борисполя, півдороги розпинався про те, що "Януковічь, он, канєшно, і виглядіт намного ентілєгєнтнєє Ющенка, шо там гаваріть!", а інші півдороги слухав радіо "Шансон". Мені було якось так кисло і нудно, що навіть не з'являлося бажання насильницької розправи над воділою. Такого звичного для мене бажання... Інші тьоті мріють про квіти і шуби, а я про те, як замочу колись програмного директора радіошансон і обкладу його могилку черепами водіїв, що катували людей тим асортиментом у громадському транспорті. Або ні - просто зроблю їм всім братьску могилу і вишку з наглядачем поставлю (вони про такі часто співають у своїх зоновських піснях "за жизнь"). Вишку з наглядачем і автоматом АК із срібними кулями, - це щоб не порозкопувалися й не повтікали...". Смеялась, потому что в моей маршрутке тоже играл "Шансон". Вообще насилия не воспринимаю, как метод, и в другой бы раз, может и сказала бы что-то по типу: "Зло написано", но с другой стороны, шансон - что это, если не издевательство над пассажирами. Уши вянут и хорошее настроение моментально улетучивается. Самое странное, что люди ему не противятся. Может, конечно, уже привыкли и смирились или может им все равно. Но тогда, почему, когда один мой знакомый водитель слушал 5'nizzу в маршрутке, ему сразу сказали:

- Водитель, выключите этот бред

Как будто 5'nizzа, чем-то хуже шансона...