Мені не за сміття на вулицях соромно. А за нас не здатних прибрати і навести лад власності. І не за політичну систему. А за нас проституток і рабів, які по-маслу функціонують в ній. На корсить психопатів.

Не за депутатів своєї країни мені соромно, не за кабмін, не за президента і судову систему. А за нашу з вами нездатність бути вище всього цього, за рівень суспільної свідомості, за нашу бидло-первинність із теперішніми наслідками.

Мені ніколи не буде соромно за комісію з питань захисту суспільної моралі, і не соромно за всіх тих уєбанів в дубових кабінетах, за їхні абсурдні спроби виховувати мого сина. І не злий.

Мені за нас з вами соромно, сліпих і безруких, тупоголових із олігофренічними нахилами.

Це ж минеться, правда?