І мова не про інструмент. А про основу, на якій створюється субстанція масового впливу. Суть в державі, якій я - батько ніколи б не довірив виховання свого сина. Ніколи і не довірю. Суть в системі, яка є хронічно аморальною, і це доречі виправдано. Без шансів, в жодному з пунктів становлення моєї дитини, під будь-яким маскуванням, і в жодному з надуманих критичних випадків. Тому що це моя сім’я, оригінальна система цінностей, наша на трьох метафізична основа, і це – приватна власність, моє право існуючої фізично одиниці. Держава на має вищого права. Тим паче морального.