мій розвиток у пасивності, живу і живлюся з мовчання, позбуваюся аби знайти, прощаюся аби привітати невздовзі

один з тих, хто матеріалізує порожнечу, я свідомо стираю, зменшую, розводжу в різні боки, і банально відриваю без анестезії, і це більше ніж мазохізм, і це смачніше за повноту, вся ця нестача сповнює

«не має нічого більш багатого за своїми можливостями, ніж порожнеча»