в києві працюють, або роблять вигляд ніби працюють. останнє переважає навіть в світлі фінансової кризи. це не статистичні дані, не аналіз ринку кадрів. це суб’єктивність у спостереженнях. в києві літають навіть, коли ходять. і коли сплять теж літають. це поза залежністю від роботи чи навчання, скоріше стиль, атмосферність міста. київ не мегаполіс, як його звикли називати. це у порівнянні з провінційною первинністю київ великий, а фактично – суто столиця.

в києві дивляться вниз, а у моєму рідному запоріжжі – в очі. це одна із причин, чому в києві людина маючи три роботи втомлюються менше, ніж на одній в провінції. тут енергетичне втручання у ваш мікрокосм зводиться до мінімуму навіть по-дорозі до туалету. київ такий – дає можливість дихати на повні легені, тут якісно інший рівень спілкування. наче камін, який обігріває з найменшою втратою деревини. у моєму рідному запоріжжі відбувається постійний взаємообмін, вічний конект, безперервна пісня, широко розкриті очі.

в києві працюють, або роблять вигляд, або і те і інше, але в польті і мовчки