Не всім у житті відкривається таємниця справжнього призначення. Дехто
блукає у напівтемряві, не знаючи, як торкнутися того одкровення. Інші не
знають, що робити після того, як зробили відважний крок назустріч мрії.
Віталій Козловський поки що на півдорозі між бажаним та минущим. Усе ще не
свій у київській музичній тусовці, але вже чужий львівському балету
"Життя", де справно відтанцював кілька років поспіль.

- Віталію, у Львові Тебе пам'ятають як активного члена фан-клубу Руслани,
а пізніше яко танцюриста балету "Життя" та студента факультету
журналістики. Перелом, коли Ти вийшов на велику сцену, все-таки став
несподіваним. Скажи, Ти віриш у випадковості?

- Знаєш, я завжди прагнув співати, та не мав змоги це робити. Але кожна
людина терпить, допоки має на те сили, коли ж межі для її розвитку стають
надто тісними, виривається із замкненого кола. Власне, так сталося зі мною.
Тепер вийшов мій дебютний альбом - це мить, якої я довго чекав, про яку колись так мріяв. Знаю, що мої прихильники, нехай наразі їх небагато, також чекали на цей альбом.

Не знаю, чи то випадковість, чи так воно мало статися, але я потрапив до проекту "Шанс" і став його переможцем. Хоча, скажу відверто, не знав, що то може стати моїм клеймом на роки. Коли відбулися зйомки дебютного відеокліпу
і він вийшов на екрани, сподівався, що люди перестануть говорити про мене як про "Віталія Козловського, того, що з "Шансу", але ж ні. Мені не дуже приємно, коли мене запрошують на сцену як переможця першого "Шансу". То було майже два роки тому. Цікаво, коли ж це тавро злізе з мого лоба? Я хочу бути просто Віталієм Козловським - виконавцем української пісні.

- До речі, про українську пісню... Пригадую, у своїх перших інтерв'ю Ти урочисто обіцяв, що не співатимеш російською мовою. Що змусило відмовитися від своїх слів?

- Так, спершу я принципово відмовлявся співати російською. Але коли переміг, і постало питання про мою подальшу сольну кар'єру, то... не скажу, що це був ультиматум, радше прохання експерименту: "А як воно буде?
Спробуймо...". Я патріот своєї держави, але тепер для мене принциповими є інші речі: щоб у програмі зокрема були українські пісні. Плюс спілкуватися хочу саме рідною мовою.

- Коли Ти йшов із балету "Життя", Руслана нібито на Тебе ображалася...

- Стався невеличкий конфлікт, але то вже давно у минулому. На це не слід зважати, завжди потрібно йти тільки вперед. Тепер ми не маємо можливості просто сісти і поговорити, бо обоє дуже зайняті. Але я щиро тішився її перемозі на "Євробаченні", мусив обдзвонити всіх своїх друзів і розказати їм про це. Знаю, що вона спроможна й на значно більші звершення, адже завжди була дуже сильною та цілеспрямованою жінкою. Можу сказати, що якоюсь
мірою Руслана є для мене еталоном.

- Віталію, чула від людей, що у Тебе загострення зіркової хвороби?

- Цікаво, до мене телефонують якісь знайомі, з якими ніколи не мав дружніх стосунків, пропонують зустрітися, кажуть, мовляв, чого із себе зірку корчиш. А мені хочеться сказати їм одне: а де ви раніше були? Можливо, я
став трішки холодний до деяких людей, але, повір, на те - свої причини. У мене є близькі люди, які, коли треба, ставлять мене на місце. І я їм за це вдячний. Але зрозумій: людей багато, і до всіх добрим не будеш. Для мене
важлива думка батьків, близьких людей, друзів, які завжди були зі мною, а все решта...

Ким би ти не був у житті, ніколи не потрібно забувати, що ти така сама людина, як інші. Намагаюся бути щирим зі сцени, бути самим собою за різних обставин. Тож навіть коли мені роблять компліменти, тверезо дивлюся на
навколишній світ. Зрештою, півтора року замало для того, щоби стати зіркою. Є над чим працювати. До речі, хочу спробувати себе в кіно.