[показать]
Матеріал сайту
"Інтернет РЕПОРТЕР"
Які найбільші здобутки і помилки Президента Ющенка та нової влади?
Своїми думками з Центром досліджень політичних цінностей поділилися Володимир Фесенко, Олесь Доній, Кость Бондаренко, Олександр Рябченко, Володимир Полохало, Віталій Кулик, Володимир Малинкович.
Володимир Фесенко (голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента»):
"Відразу скажу, що здобутки і помилки, чи прорахунки, нової влади дуже важко відділити одне від іншого. Я намагаюся не класифікувати їх. Головним здобутком, на мій погляд, є намагання і демонстрація намірів реалізувати передвиборну програму Ющенка і ті установки нової влади, які були задекларовані в його інавгураційній промові. Стосовно проблем, їх, на жаль, достатньо багато, і вони скоріше пов’язані з відсутністю чіткого стратегічного підходу до реалізації політичної програми нової влади, фактично відсутність програми як такої, крім загальної декларації намірів. А також, на мій погляд, це головне: зневага до норм закону, до правового характеру будь-яких рішень, які приймаються і реалізуються. Це найбільш загрозлива тенденція.”
Олесь Доній (голова Центру досліджень політичних цінностей)
Позитиви:
Найважливіше, що вдалося якщо не створити новій владі і Президентові, то принаймні підтримати - це відчуття позитивних змін. Приреченість старого скорумпованого і недемократичного режиму була зрозуміла, і відчуття, що нова влада має бути чеснішою, чистішою, прозорішою дуже сильно живе у суспільстві. Це бажання людей мати „нову незаплямовану владу” є найбільшим ресурсом Ющенка.
Найвдалішою ділянкою Президента стала зовнішня політика України. Україна, безперечно, стала відкриттям для світу. „Помаранчева революція” стала позитивним світовим брендом і Ющенко є одним зі складових цього бренду. Україні вдалося нарешті чітко зазначити свої зовнішньополітичні пріоритети – інтеграцію у Євроатлантичну спільноту і вклад Ющенка тут безперечний і дуже вагомий.
Певне кадрове очищення. Не оцінюючи якість самих кадрів, варто зазначити, що іноді просто потрібна навіть їхня механічна ротація. Інакше розквітає корупція, чиновники відриваються чимдалі від інтересів простих громадян тощо. Те, що відбулася масова зміна багатьох скомпрометованих чиновників – є благом для держави. Те, що в команді Ющенка виявився потужний кадровий потенціал-це вже плюс персонально йому.
Негативи:
1. Ющенкові не вдалося виконати функцію „гаранта Конституції”. Поки що нова влада в багатьох ділянках показує своє зверхнє ставлення до Конституції, а Президент, не приймаючи ніяких рішень, цьому фактично сприяє. Ганебний скандал з міністрами і губернаторами-сумісниками, які вперто не здають мандатів, показує, що Президент не може або не хоче зробити так, щоби його призначенці дотримувалися українських законів. Історії з „секретними указами”, призначенням заступників міністрів, згідно інструкції, розробленої ще АП Медведчука, неконституційність указу про РНБО засвідчують, що Ющенко поки що більш комфортно почуває себе з повноваженнями Кучми. Небажання нової влади жити „по закону”, а не „по понятіях Кучми” є найбільшою проблемою перших 100 днів.
2. Тертя всередині владної команди стали настільки видимими, що поставили під сумнів єдність команди. Протиріччя між чиновниками високо рангу є в будь-якій державі, але в Україні кількість скандалів між різними високопосадовцями вже зашкалює. В той же час високий авторитет Президента дозволяє „розрулювати” ситуацію. Але це ж і є свідченням, що країна залишається на „ручному управлінні”, а не живе згідно демократичних усталених процедур.
3. Ситуація в царині свободи слова є незадовільною. З одного боку відійшли у минуле „темники”, як офіційні інструкції від влади. В той же час запанували „світлики”. Тобто влада тепер не приховує як вона хоче, щоби журналісти висвітлювали дії самої влади, або який засіб масової інформації, вона піддаватиме репресіям, Тут і цілеспрямована атака на недостатньо провладні телевізійні канали, і вказівки Державного секретаря та міністра з гуманітарних питань журналістам, як треба показувати по ТБ високопосадовців. В цій же площині стоїть і кулуарне формування НацРади з питань телебачення та радіомовлення і стійке небажання (незважаючи на передвиборчі обіцянки) віддавати опозиції парламентський комітет з свободи слова.
Кость БОНДАРЕНКО (директор Інституту національних стратегій):
„Що стосується здобутків, то поки що рано говорити, оскільки влада працювала не на ефективність, а на ефект. За таких обставин, дуже важко отримати якість здобутки. Я не бачу таких яскравих і великих здобутків. Хіба що, можна говорити про успішні поїздки за кордон. А якщо говорити про помилки, то їх варто поділити на категорії:
1) політичні – В політичному плані влада так і не зробила нічого, для того щоб ліквідувати прірву, яка
Читать далее...