[500x272]
"Замкова гора знаходиться у Подільському районі Києва і являє собою останець, який утворився у четвертичний період. Висота над рівнем Дніпра понад 80 м, над рівнем Подолу – близько 50 м. Площа гори за верхнім обрізом сягає 2 га.
З 1646 р. Замкову гору все частіше починають називати Киселівкою, від прізвища останнього польського воєводи Києва – Адама Киселя. Він у 1646 р. став каштелянином київського замку, звів тут розкішний двоповерховий будинок, а з 1648 р. був призначений київським воєводою. На відміну від своїх попередників він, незважаючи на скрутні обставини Визвольної війни, намагався мешкати у Києві, що, вірогідно, і спричинило до виникнення нової назви гори. У 1840 р. гору було передано під кладовище Фролівського жіночого монастиря, внаслідок чого у побут почала входити нова назва гори – Фролівська.
Перші слід заселення Замкової гори датуються ІІІ тис. до н. ери і пов’язані з племенами трипільської культури. Під час розкопок тут також зустрічалися окремі матеріали археологічних культур доби міді-бронзи – тшинецької та багатоваликової кераміки, але незначна кількість знахідок не дозволяє зробити певні висновки щодо існування тут стаціонарного поселення та його розмірів.
У ІІ ст. до н. е. – І ст. н. е. на горі існувало поселення зарубинецької культури. З другої половини І тисячоліття і до XVII ст. включно територія гори була постійно зайнята забудовою. Загальна потужність культурних нашарувань по різних ділянках коливається від 1 до 2,5 м.
На горі у різний час було знайдено також предмети античного імпорту: керамічний світильник, ідентичний тим, що виготовлялися в Ольвії у IV – III ст. до н. е., мідна римська монета часів республіки – ас, карбований у 200 р. до н. е. Спурієм Афраниієм та двічі, у 1940 і 1999 рр., двоствольні ручки античних амфор, які датуються рубежем нашої ери.
У VIII – ІХ ст. тут знаходилося поселення, яке можна пов’язати з Хоривом, одним з літописних засновників Києва. У давньоруський час гора була ремісничим (посадським) районом Києва, про що свідчать відкриті тут майстерні з обробки кістки та виготовлення ювелірних виробів. Про масштаби ювелірного виробництва свідчать знахідки 40 ливарних формочок для виготовлення різноманітних прикрас, починаючи від найпростіших гудзиків і закінчуючи колтами. За кількістю знайдених ливарних формочок Замкова гора посідає перше місце серед інших ремісничих районів міст Східної Європи ХІ – ХІІІ ст. Тут також мала існувати й каменерізна майстерня, де виготовлялися ці формочки.
Численні знахідки кераміки XIV – XV ст. доводять, що після Батиєвої навали гора була досить щільно заселена і могла бути одним з основних районів міста. Після захоплення Києва литовцями київський замок став резиденцією удільного київського князя Володимира Ольгердовича (1362-1394) та його сина Семена (1440-1455) й онука Олелька (1455-1470). За Володимира Ольгердовича у замку знаходився монетний двір, де карбувалася перша власно українська монета.
Після ліквідації у 1471 р. Київського князівства замок став офіційною резиденцією київських воєвод. Тут розміщувалася воєводська канцелярія і відбувалися засідання київського гродського суду. Серед київських воєвод були такі видатні особистості як: Костянтин-Василій Острозький (1559-1608), Станіслав Жолкевський (1608-20), Адам Кисіль (1649-53).
Замок двічі, у 1416 і 1482 рр., брали в облогу кримські татари, але здобути змогли тільки у 1482 р. Під час останньої облоги в полон був захоплений і київський воєвода Іван Ходкевич з дружиною. У 1592 і 1596 рр. ним оволодівали козаки під час повстань під керівництвом Криштофа Косинського та Северина Наливайка.
Читать далее...