Это цитата сообщения Miledi1950 Оригинальное сообщение
Одесский художник Чернов Иван Анатольевич ... и его удивительные зимние работы ...
Будет новый рассвет!
Не торопитесь! Год и так уходит:
Ещё чуть-чуть — и календарь умрёт.
Прислушайтесь, как в снежности мелодий
Декабрь уводит дни за поворот.
Без суеты успейте всё закончить,
В итоге — что-то главное решив…
Не стоит торопливостью всё портить,
Ведь жизнь чем дальше, тем быстрей бежит.
Остановите чудное мгновенье,
На звёздном небе задержите взгляд…
Придите от снежинок в умиленье,
Запомнив всё, что не вернуть назад.
Быть может, это снова повторится,
А может, нет: кому как повезёт…
Но будет так, как всё должно случиться…
Ну, а пока — в тираж выходит год.
© Copyright: Ирена Буланова, 2015
З Новим роком!
Нехай це буде не ідеальний рік ... але буде справжнім.
З пошуками, сумнівами, зміною маршруту і раптовими відкриттями.
Ми входимо в нього не з мріями , а з досвідом.
Не з ілюзіями, а з пам’яттю.
Нехай він буде не легким, але таким, у якому є за що триматися:
за людей поруч, за сенс, за світло, яке навчилися берегти навіть у темряві.
Нехай буде сила жити, відчувати, творити попри все.
Бо Новий рік починається не з салютів.
Він починається з серця.
Нехай буде достатньо сили - щоб творити,
достатньо тиші - щоб чути себе,
і достатньо світла - щоб не втратити напрямок навіть у темряві.
Новий рік - не про обіцянки!
Про рух.
Про життя.
Нехай вистачить сил на все!
Рівно рік тому Нотр-Дам знову відкрив свої двері після пожежі та тривалих ремонтних робіт.
З того часу 11 мільйонів відвідувачів заново відкрили для себе його позолочений камінь і готичну душу.
Повернувшись сюди, можна побачити, як світло знову танцює між склепіннями собору, і зрозуміти, що навіть найглибші рани можуть перетворитися на сяючі шрами.
Дякуємо, Нотр-Дам, за те, що продовжуєш дивувати нас.
Рождество — 2025...
Тишина. Камень и свечи.
Орган вздыхает, хор шепчет светом.
Ты стоишь под сводами, где века пережиты,
и вдруг понимаешь: чудо не в звёздах и гирляндах,
а в том, что сердце ещё умеет согревать!
В Одесі Різдво завжди трохи казка.
Вогники запалюються не для краси, а щоб стало тепліше всередині.
Це час, коли хочеться вірити в хороше, посміхатися без причини і просто бути поруч.
Це час неквапливих розмов, посмішок "просто так" і відчуття, що все ще буде добре.
Нехай у ці дні буде більше світла, тиші без тривог і маленьких радощів, які залишаються з нами надовго.
Одесити навчилися бути стійкими.
Не тому що хотіли, а тому що вірять.
Віра - це не відсутність страху.
Це вміння йти вперед, навіть коли серце тремтить.
І поки запалюються вогні, одесити знають:
Життя сильніше за будь-яку темряву!
Віра - це не очікування дива.
Це коли ти сам - трохи диво.
З Різдвом!
В душе одной взбалмошной девчонки, которая жила в тихом городке, однажды поселилось Нечто.
Никто толком его не видел, но все ощущали его присутствие.
Оно появлялось внезапно.
Его можно было заметить только в шуршании листьев, в тёплом луче солнца или в тихом шёпоте старого дома.
Нечто не было ни добрым, ни злым, ни большим, ни маленьким — оно просто было.
И каждый, кто случайно встречал Нечто, уходил немного другим: с улыбкой на губах, с лёгким тревожным шёпотом в душе или с ощущением, что мир чуть шире, чем казалось.
Оно тихонько жило в глубине души. И, в общем-то, никому не мешало.
Однажды в эту душу зашло Чувство.
Это было давно. Чувство Нечту понравилось.
Нечто очень дорожило Чувством, боялось его потерять. Даже дверь на ключ закрывать начало.
Они подолгу бродили по закоулкам души, разговаривали ни о чем, мечтали.
По вечерам они вместе разводили костер, чтобы согреть душу.
Говорят, Рождество любит холод.
Малага с этим не согласна.
Она зажигает огни, ставит ёлки рядом с апельсинами
и доказывает: чудеса вполне могут быть тёплыми.
Рождественская Малага - это когда юг вдруг решает поиграть в зиму, но по-своему, с характером.))
Здесь нет снега, зато есть свет. Много света. Он льётся с улицы Лариос, струится по балконам, цепляется за пальмы и вдруг превращает город в сияющую сцену, где каждый вечер - премьера.
Воздух тёплый, почти доверчивый. Куртки здесь носят скорее по привычке, а не по необходимости.
В кафе ставят ёлки рядом с апельсиновыми деревьями, и запах хвои смешивается с цитрусом.
Только Малага умеет так легко нарушать правила!
Ах, декабрь в Париже!
Это время года одинаково очаровательно и холодно.
Прохладные утра, окутанные нежным солнечным светом, могут сменяться днями, когда солнце может светить, а может и нет.
Или, что еще хуже, приводить к дождливым дням.
Но, учитывая, что это также сезон праздников, огни и украшения по всему городу света компенсируют всю эту мрачность.
Город пронизывает особая праздничная энергия!
В холодные или дождливые дни всегда можно согреться горячим шоколадом в парижском кафе или посетить один из богато украшенных универмагов.
Вечера можно провести на рождественском концерте или за рождественскими покупками.
Более того, изысканные рождественские витрины Galeries Lafayette и Printemps придают термину "витринный шопинг" совершенно новый смысл.
И можно в полной мере насладиться праздничными огнями и рождественскими украшениями Парижа.
Позвольте мне с тёплым волшебством и лёгкой ностальгией рассказать вам о La Maison du Roy - магазине, который многие считают самым красивым и сказочным местом для новогодних покупок в Париже.
La Maison du Roy - это не просто магазин. Это рождественская сказка!
Королевское настроение и дух 18-го века.
Когда наступает праздничный сезон - с осени и до середины января, магазин превращается в настоящий "Рождественский дворец": стеклянные украшения ручной работы, блестящие шары, бархат, золочёные детали, кристалл и барокковые элементы создают атмосферу сказки.
Каждая игрушка - словно маленькое произведение искусства: расписанная вручную, с вниманием к деталям, с частичкой истории внутри.
Рождественская страна чудес и украшения прошлых веков, представленные в идеально организованном представлении.
Праздник для глаз, который переносит нас в детство на каждом шагу.
Я три последних года ездила по миру чтобы привезти украинцам свет. Хотя бы на картинках. ((
Глупая!
Я не знала где на Рождество просто царство света.
В Санари-Сюр-Мер!
И это место во Франции - в Провансе.
Sanary-sur-Mer - город, где Рождество отражается в Средиземноморье !
Рождественская магия оживает и город превращается в настоящую рождественскую сказку и сияет тысячами огней
Это действительно стоит увидеть!
Sanary - маленький портовый городок, который будто зажигает свечи, а не включает иллюминацию.
Зимой здесь происходит волшебная вещь: огни не спорят с морем, а отражаются в нём.
Лодки в гавани с гирляндами огней, мачты как тонкие световые нити, а вода превращается в мягкое зеркало, где всё слегка дрожит, как дыхание!
Château de Vaux-le-Vicomte — сказка, которая однажды стала реальностью
Есть места, куда не приезжают...
Туда попадают!
Как в детстве: шёл по лесу, свернул не туда — и вдруг замок.))
Vaux-le-Vicomte возникает не сразу.
Сначала дорога, потом тишина, потом аллея…
И в какой-то момент понимаешь: мир слегка замедлился.
Шаги становятся мягче, мысли - тише, дыхание - глубже.
Этот замок не кричит о своём величии.
Он шепчет.
Про эпоху, когда красота была делом чести, а симметрия - способом навести порядок не только в саду, но и в душе.
Это цитата сообщения Seniorin Оригинальное сообщение
Народу Українському присвячується...
Народу Українському присвячується...
Пісня створена на вірш Миколи Руденка "Моєму Народові" — глибока ода українському народові, його силі, правді та любові до своєї землі. Це музичне послання про незламність, свободу та місію, яку несе наш народ крізь віки.
Народе рідний, степова стихіє,
Безхитрісна, довірлива душа!
Чому тебе, святого гречкосія,
Так часто Божа ласка полиша?
Это цитата сообщения Плерома Оригинальное сообщение
Посланець бога Гора Яструб врятував родину з Нікополя - містика сучасності.
Настрій - день тому, до цих новин про сокола чи яструба, що кинувся на дрон і врятував родину в м. Нікополі Дніпропетровської області в Україні, бачила сон. Вночі я прокинулася від такої дзвінкої тиші, це щось було незвичайне, й темрява (бо за графіком скрізь вимкнули світло), Араміс спав як не всебе та незвичайно голосно хропів, що було дивним. Бо в цей час у котика завжди починався "тиг-тиг" і "мряяяяу". А тут він спить, я його погладила, він не відреагував. Я й одразу згадала, що мене розбудило: бачила, начебто я знаходжусь в самому космосі, повз мене пролітає гігантський астероїд, про який всі говорять 3I/ATLAS. (зараз він начебто біля нашого Сонця в нашій сонячній системі).
Я в своем старом дневнике всегда публиковала свои рождественские сказки.
Во время войны перестала. ((
А сейчас решила, что не надо давать упырям менять твои привычки, которые помогают людям улыбнуться и почувствовать что жизнь прекрасна несмотря ни на что.
И если вы появились в этом мире, значит Вселенная вас любит!
От вас нужна лишь малость...
Не будьте замороженным пингвином, а отвечайте ей тем же. ))
И вот вам сказка в подарок.
В тот вечер зима была не холодной, а задумчивой.
Снег не падал — он словно задерживался в воздухе, раздумывая, куда ему приземлиться.
Девочка шла по этой зиме легко, почти не касаясь земли.
В одной руке у неё была снежинка — не та, что тает на ладони, а особенная, звёздная. Её выдают только тем, кто умеет видеть радость в мелочах.
В другой — бумажный пакет со звездой. В нём лежало что-то важное. Возможно, письмо.
А может, просто хорошее настроение, аккуратно сложенное.
Птицы сопровождали её, не задавая вопросов.
Они знали: если человек идёт так спокойно, значит, он никуда не опаздывает.
А чуть позже, когда небо стало совсем синим, произошло то, что случается только в сказках, которые не кричат о себе.
Не готуйте 12 страв на Різдво! Насправді обов’язкових було лише три – і вони вас здивують.
У цьому відео я розбираюся, що насправді їли українці на Святвечір і звідки взялася магічна цифра 12.
Говоримо про кутю, узвар, різдвяний хліб і РЕАЛЬНЕ меню наших прабабусь.
І про те, що математика вирішує не завжди, а головне – трохи в іншому.
10 нових українських пісень на вірші геніальної поетки Лесі Українки в обробці Лесі та Анатолія Падалко (Zakohani v Pisnyu).
Це ліричні пісні для душі та приємного настрою, створені з любов’ю та повагою до її талановитої та славетної поезії.
Музичні ідеї були втілені за допомогою студії ШІ, що відображає поєднання творчого натхнення та сучасних музичних технологій.
тайм-карди:
00:00 - Останні квіти
03:38 - Не дорікати слово я дала
06:05 - Я не кохаю тебе
08:31 - Без надії сподіваюсь!
12:46 - Не жаль мені, що я тебе кохаю
15:38 - Сафо (Над хвилями моря на скелі)
22:01 - Коли дивлюсь глибоко в любі очі
22:02 - Конвалія
25:15 - До мого фортепіано
28:36 - Хто вам сказав, що я слабка
Нові пісні на вірші Лесі Українки – збірка 10 пісень
Слова — Леся Українка (1871–1913)
Музичне оформлення — Леся та Анатолій Падалко.
Пісня створена за допомогою ШІ.
Одесса уже в ноябре начала готовиться к Рождеству!
Уже появились огни, украшения, светящиеся витрины…
Магия!
Неспешно, по-одесски, с улыбкой…
Огни, витрины, тёплые гирлянды - всё это словно тихо шепчет: праздник будет.
А у людей одно желание, о котором и так всё понятно без слов...
Фотографий в этот раз у меня немного - и пусть.
Иногда одной огоньковой улицы достаточно, чтобы поверить, что всё хорошее уже на подходе.
Главное — Одесса не унывает. Она держит характер.
Где-то гудит генератор, подыгрывая празднику басом и создавая людям настроение.
Кафе выставляют на порог ёлочные ветки, чтобы пахло хвоей.
Люди всё так же смеются, спорят колоритно, тащат пакеты с подарками и обсуждают — а какой "Олів’є" в этом году делать?
И в этом — вся она.
Живая, светлая, умеющая держать тепло даже тогда, когда света мало, но сердца горят ярче, чем любые гирлянды.
Это цитата сообщения Miledi1950 Оригинальное сообщение
Edward Lucas: «Пробач, Україно, ми обійшлися з тобою ганебно» ...
Британський публіцист і старший співробітник Центру аналізу європейської політики Едвард Лукас написав, мабуть, одну з найвідвертіших і найболючіших колонок про провал західної стратегії щодо України. На шпальтах The Times він фактично вибачається від імені Заходу і без евфемізмів визнає: західні лідери злякалися ядерного шантажу путіна, втомилися від довгої війни і перетворили підтримку України на короткочасний модний тренд, що наразі втратив популярність. Головний вирок Лукаса звучить жорстко: росія не перемогла Україну на полі бою, але вже встигла перемогти Захід політично та морально.
Дорогі українці, нам справді дуже соромно. Британія, як і інші західноєвропейські країни, досі любить повторювати, що вона “стоїть пліч-о-пліч з Україною”, як сказав Кір Стармер Володимиру Зеленському в понеділок. Але тепер, коли адміністрація Трампа вимагає, щоб Київ “протягом кількох днів” погодився поступитися територією агресору, правда виступає назовні. Насправді ми спершу злякалися, а потім нам просто набридло.
Було надихаючим бачити, наскільки вам дорогі свобода, демократія, законність, суверенітет і гідність – речі, які ми сприймаємо як належне. Ми заохочували вас воювати за них. А потім підвели. Поки ми вагалися і будували ілюзії, нікчемна диктатура путіна виявилася рішучою та витривалою. росія ще не перемогла Україну. Але вона вже перемогла нас.
Это цитата сообщения Miledi1950 Оригинальное сообщение
Актуально. Исторические параллели ...
16 мая 1940 года британская газета Daily Mirror опубликовала эту карикатуру и посвятила ее всем идиотам, призывавшим в то время к переговорам с Гитлером. «Попробуй договориться с ним».
На карикатуре европеец держит в руках 2 плаката с надписью:
«Мир и переговоры» и «Заключите сделку с Гитлером сейчас!».
С тех пор прошло много лет, но мало что изменилось.
Еще есть люди, которые верят в «переговоры» с тиранами,
мечтающими о захвате всех соседей.
Україну можна пізнавати по-різному.
Хтось читає історію, хтось слухає пісні, а хтось — куштує торти.
Бо інколи шматочок десерту говорить про місто більше, ніж путівник.
У кожного — свій смак, свій характер, своя легенда.
І поки тане крем на язиці, розумієш: ми такі різні — і такі смачні разом.
Київський торт – не єдиний герой українських десертів. У кожного міста є свій «солодкий характер»: від запорізького «Інію» до сумських «Каштанів».
У кожного міста є свій запах і свій смак.
І торти — як маленькі листи від України, солодкі послання з Харкова, Львова, Одеси, Києва…
Трохи історії, трохи фантазії, дрібка ностальгії — і вже не десерт, а цілий настрій.
Солодко бути вдома, навіть коли ти далеко.
Ми вирушаємо у гастрономічну подорож країною, щоб зібрати її у справжню солодку мапу. )))