Афоризми...


Люди с высокой самооценкой не стремятся стать лучше других. Их
радость в том, кто они есть, а не в том, чтобы быть лучше других.
Натаниэль Брендон

Все мы мечтаем о каком-то волшебном саде роз, который находится
за горизонтом, вместо того, чтобы наслаждаться розами, которые
цветут прямо за нашим окном.
Дейл Карне

Закройте дверь перед всеми ошибками, и истина не сможет войти.
Рабиндранат Тагор

Страх — это возможность для смелости, а не доказательство трусости.
Джон Маккейн

То, что сейчас уже доказано, когда было только в воображении.
Уиллиам Блейк

Вы уникальны. Мир никогда больше не увидит такого человека, как
вы. У вас уникальные возможности и уникален вклад, который вы
делаете в развитие мира.

Настоящие лидеры – это великие сказочники.
Кьелл А. Нордстрем и Йонас Риддерстрале

Каждый раз когда вы хотите отреагировать привычным старым
способом, спросите себя, хотите ли вы быть пленником прошлого или
пионером будущего.
Дипак Чопра

На каждую гору есть дорога, не смотря на то, что ее, возможно,
нельзя увидеть с долины.
Джеймс Роджерс

Не бойтесь расти медленно, бойтесь оставаться неизменными.
Китайская пословица

У некоторых людей есть тысячи причин, почему они не могут сделать
то, что хотят, в то время как все, что им нужно, – это одна
причина, почему они могут сделать.
Мери Френсис Берри

Смелость не всегда кричит. Иногда это тихий голос, который
говорит в конце дня "Я попробую еще раз завтра".

Чи справді виходити заміж так страшно?!
Декілька років підряд стаю свідком як змінюють свій статус коліжанки. Після заручин вони літають на крилах, а коли підходить час ставати на рушничок...вони бояться !?! Можливо це у них депресія(?), страх звязати себе з одним (саме тим одним-єдиним) чоловіком (?) чи усвідомлення що сімейне життя передбачає втрату "автобіографії"(?)

Сьогодні набралась нахабності і написала колишньому ...і як виявилось зробила правильно...для себе я нарешті зможу поставити крапку

Идет экспресс по Италии. В купе сидят еврей, немец и две француженки -
мама с дочкой. Поезд входит в темный туннель.
Раздается поцелуй и пощечина. Мама думает: "Какая моя дочь молодец.
Всего 16 лет, а уже пользуется успехом у мужчин и умеет за себя постоять".
Дочка думает:
"Ну, мама, радоваться надо - ее целуют, а она еще и дерется".
Немец думает:
"Кто-то кого-то целовал, а мне почему-то в морду врезали".
Еврей думает:
"Когда будет еще туннель - опять поцелую себе руку и врежу
немцу за вторую мировую."

чому буває так, що або є всі, або нема нікого?

Привіт
От нарешті сьогодні день був ну дуже забіганий, але тим не менш я знашла час і для тебе. Давно я не писала щоденник, мабуть більше року. ...останній запис, який мав приблизно такий зміст...

…скоро рік від того часу як поїхав Тарас, а я ще й досі за ним сумую, що ж ..як говорять, що має бути твоє, то воно і буде, але наразі мені по голові ходять одні думки, а як воно має бути в майбутньому я і не загадуюсь. Тарас переживає, що він пообіцяв, що приїде в грудні, а насправді він планує залишитись на довше з можливістю виграти там вид на проживання легальне…а що тоді маю робити я? Ніхто мені не може допомогти, ні на кого не можу я надіятись, так, без сумніву, мене підтримають, але ця підтримка буде такою якою я хочу, ніхто мені в душу не залізе, не виверну і я її на показ, але це все так важко переживати…не знаю, що я маю робити…мені так хочеться все послати…чому ми такі наївні (?) мабуть, так буде правильніше сказано…
…якщо зводити себе нервами за нерозділене кохання, то мабуть ніколи не зустрінеш, пропустиш, прогавиш своє щастя…зрештою, нерозділене кохання це мабуть, пів біди гіршим є той факт, коли кохання розривається між чужиною і кращим майбутнім та домівкою і життя в недостатках…але чомусь завжди виграє той перший варіант, тобто всі залишаються там куди вони виїхали та забувають тих кого любили…зрештою, це кохання перетворюється на платонічне…і кінець-кінцем забувається (можливо)…це як в паршивому анегдоті про любов до грошей: що таке платонічне кохання до грошей?-це коли ти їх любиш, а їх нема…звичайно людину не порівняти до грошей…вони дають багато…всі можливості, але не дають головного-справжньої дружби та поваги, кохання та розуміння…
...Наразі я можу сказати лише одне, що доля приносить нам великі сюрпризи і в такому випадку нехай цих сюрпризів буде як найменше…

так от за час як це було написано доля принесла мені великий сюрприз, дійсно ніколи не говори ніколи...