не роботі сьогодні вітали, в рідному вузі також, та взагалі на вулиці всі кобітки-молодиці бігали такі щасливі, що раділо око, от так би частіше!

аж пищу як хочу поспілкуватись у асі, а вона не інстиалюється:(((

дякую за симпатію:)

симпатія(ї) мабуть є чи були у кожного, але мабуть, основне не дати зайти надто далеко. так от є така і у мене, напрочуд симпатична, мила і ..., не можу сказати, що це якесь там кохання - зовсім ні, і от приходить усвідомлення самого страшнішого, постійного прагенення зустрічі погляду, іншого просто не можна!!!
саме жахливе, що з цим неможливо боротись, і на що це списати? на гормони? весну?
"симпатія" пропонувала зустрічі, заручення, одруження...
..., а може це я себе обманюю?

Що є сім"я?
як Ви вважаєте чи повинно сімейні стосунки узаконюватись?

от цікаво. що означає такий сон:
"стою біля біологічного, з рук видирають мобільний, я не можу кричати, якийсь кіт, швидше котяря, кусає за руку, при цьому я вічуваю біль"?

В колонках играет - шум студентів

Привітики!
нарешті відббувся доступ до тіла і я є з нетом. на це можу сказати УРА!

"Офіціанте, принесіть двері! Я вийти хочу!"

а де Ви зустрічатимете Новий рік?

Привітики! і як Ви?
а я їду, вже третій день їду мозгами...благо відправлення вже в неділю, сподіваюсь що ніких змін у особистих документах не відбудеться:)
а так нічого живем, у Риба Коровка тазіком накрилась, а він хотів нею мене везти та те ще як далеко!!!!!! так йому і треба! і жінку тре деколи слухати, а якщо ревнувати починає так по кому судить по собі в першу чергу,.. хм..недавно серед його паперів знашла візитівки тих самих заакладів з розписом днів для віп клієнтів та знижками, цікаво, він скористався з них? але все одно мені цього на разі не знати...одним словом рік закінчується весело, і подорожі і нові відкриття, і нові знайомства...
успіху всім!

Всім дякую за пам"ять про моє "повноліття"
Пройшло бурно і весело, отримала величезну приємну несподіванку дзвінок людини котра є далеко і спілкуваня з якою завжди підносило дух і настрій...

P.S. Вітаю нових ПЧ!

Вітаю нових знайомих щоденника!

...почався трудовий тиждень. не знаєш куди спершу летіти чи в одну сторону чи в другу і як за законом фізики зі збільшенням температури кидаєшся то в одну крайність то в другу. ні наш зауч класно вирішив питання з розподілом навантаження для молоді тобиш я і Ко понеділок - день легкий , а далі по наростанню, для старшого покоління все до навпаки, за те і вдячні.

але роботи всеодно предостатньо, намагаєшся не упустити і дообідню кавку, о як її бракує часом! але сподіваюсь викрутимся і все у нас вдасця!
чого і всім бажаю - гарної праці!

вітаю Вас з 1-вересня!
в мене пройшов повний трудовий день приїхали студенти так що заняття відбувалися так як повинні
от, а ще...цікаво, товариш думає що я за нього його роботу робить буду?

Всім привітики!!!
перш за все вітаю нових і не зовсім ПЧ!

запитаєте як друга половина літа? втурботах, переживши аварію по новому дивимося на все...переоцінено певні речі...

..от і закінчилась відпустка і почались трудові будні. З новими силами вступаєм до роботи, але десь глибоко у душі так і хочеться витягнути спинку на сонечці, поніжитись у теплій купелі, але...як не сумно до цього тре дочекатись..
..шановний Дябчик час на Вас ми знайдемо, тим паче що у нас із вами залишились незавершені справи...
..Дорога Русалонько, хотіла б з тобою зустрітись потриндіти:)

і в нас новий працівник над яким довірено шефство..хм з видачею молока...

що робить Вас щасливим?

Забіганість і зайнятість останніх місяців нарешті дала про себе знати. Намагання встигнути зробити все і найкраще (по-іншому просто не вмію) довела стан до того, що робота сниться щоночі, а це як відомо не хороша ознака. А на носі відпустка, і щоб обдумувати як і де її провести, намагаєшся наковтатись повітря і зробити останній забіг. На наступний тиждень здаю тест і роблю перерву, зрештою всі її робимо ..виникає лише одне запитання – де взяти допінг, щоб дожити до відпустки?

Игорь Клех
Галиция как Дырка от Бублика
Дырка не одной из тех баранок, вязанкой которых был СССР, но дырка более глубокая и непроглядная, уже много веков существующая на теле Европы. И, пожалуй, точнее было бы сравнить ее с оком водоворота. Его блуждающая воронка образуется из завихрений – от трения в этом месте гигантских поворотных кругов цивилизаций, империй и культур. И судьба этого региона – это судьба Унии в самом широком и отчасти символическом смысле: как компромисса и союза разнокачественных величин. Поэтому она не может не быть химеричной – и это основная характеристика любой творческой жизнедеятельности в этом регионе.
Заглянем сначала в “око водоворота”, которым являлась Галиция в прошлом, а затем рассмотрим “дырку от бублика”, которой представляется она сейчас в связи со стремительной деурбанизацией и прогрессирующей рустикализацией, превращением полиэтничного и поликультурного региона в моноэтничный и монокультурный (процессы эти не сегодня начались – не касаясь средневековой и более поздней пестроты, уже в ХХ веке отсюда последовательно вымывались в результате исторических катаклизмов австро-венгерская, еврейская, польская, теперь русская и русскоязычная составляющие и постепенно укреплялась, начиная с середины XIX века, украинская составляющая, – фактически со времени пакта Риббентроп-Молотов ставшая доминантной и уже в постсоветское время окончательно овладевшая галицийскими городами, – но об этом позже).
Сосредоточимся на культурном, неполитическом аспекте. Хотя даже такое сужение темы способно вызвать у любопытствующего исследователя рябь в глазах и головную боль. В любой момент времени Галиция оказывается в зоне интерференции расходящихся из разных мест так называемой Mittel-Europe концентрических кругов – т.е. в равной степени принадлежа восточнославянскому миру и находясь внутри большого круга проблем специфических для народов Средней (по-нашему – Центральной) Европы. Поскольку я не теоретик, вместо аргументов мне хотелось бы прибегнуть к иллюстрациям – и они достаточно красноречивы.
Меттерних утверждал (и не без оснований), что Азия начинается сразу же за оградой его сада в Вене.
Музиль в “Человеке без свойств” писал, что идеи – это такие маленькие, зловредные и очень заразные существа: примерно, “как ехать третьим классом в Галиции и набраться вшей”. Галиция привлечена писателем в этом тропе по той же причине третьесортности, по которой эрцгерцогом Фердинандом в качестве козла отпущения выбирался полковник Редль русинского происхождения – как представитель самого бессловесного и маловлиятельного в империи “королевства Галиции и Лодомерии” (то есть Волыни – искаженное “Владимирщины” – от Владимира-Волынского).
Столь запущенный, нищий и пассивный регион, напротив, вдохновлял отца мазохизма, уроженца Львова (и сына львовского – затем венского – обер-полицмейстера, одного из душителей “весны народов” 1848 года), писателя Захер-Мазоха всячески выпячивать свое галицийское – русинское по матери – происхождение. Не только оттого, что был мазохистом, но и потому что со времен романтизма греки, итальянцы, цыгане, евреи, славяне служили для Западной Европы близлежащей и недорогой экзотикой, с легкостью позволяющей себя мифологизировать. Впрочем, даже такой беспощадный и не приемлющий экзотику* [прим.* красоты и “туманы” всех “прагописцев” – от Мейринка, Верфеля и молодого Рильке по какого-то пишущего женского доктора романтической внешности, в широкополой шляпе] писатель как Кафка до самой своей кончины был безоговорочно влюблен в “восточных евреев” – неряшливых галицких и подольских хасидов – и безнадежно искал разгадку их фонтанирующей витальности, противопоставляя ее чопорной выхолощенности “западных евреев”, к которым причислял и себя.
Но дело не только во вхождении в контекст и перекличках. Галицийские города – как фабрики цивилизации – сооружены из тех же камней и по тому же плану, что и центрально- и западноевропейские города (не случайно даже украинский классик Иван Франко получает здесь прозвище – по одному из своих стихотворений – Каменяр, то есть “каменотес”). И поэтому в так организованной городской среде (с улочками, парадными, внутренними дворами, скверами, кофейнями, кафельными печами в квартирах и пр.) самозарождаются и самовоспроизводятся те же реакции, эмоции, конфликты, что и в Кракове, Праге, Дрездене и каком-нибудь Оломоуце (по Швейцарию и Северную Италию включительно). Пластически эта среда – со всеми обязательствами, которые она накладывает на человека (вплоть до полного поражения воли), – гениально уловлена и передана рано умершим венгерским кинорежиссером Золтаном Хусариком в фильме “Синдбад” (1971). Я намеренно прибегаю сперва не к словесному, а к пластическому ряду – более наглядному, ощутимому и параллельному идейному (в котором коренятся глубинные представления и образы, определяющие характер наружной жизни, но которые труднее всего выделить в “чистом” виде).
Когда я смотрю театральную постановку покойного Тадеуша Кантора “Велополе, Велополе...”, то, Читать далее...

..
як бути з мешканцем (-ями) будинку, які самі собі гадять - в прямому розумінні на поріг? це ж неприємно навіть у під"їзд заходити..виникла ідея створити "правила поведінки у ліфті" як думаєте допоможе? якщо маєте цікаві картинки на цю тему буду вдячна прийняти!

Привітик щоденник!
нарешті добралась до тебе! новин таки досить багацько, наш ремонт на стадії до завершення, сьогоні вибрала колір кімнати - буде світлий персик...одним словом буде апетит наганяти:)
нарешті наші екзамени дойшли до кінця, залишились лише понеділкові групи...
свою англійську в ih здала і перевелась на наступний рівень, все класно правда трохи дорогувато виходить, але нічого думаю таки доб"ю.
на вихідних були Кракові і передмісті, три дні на екскурсії -замало! можливо вирвемось тути на наступні...(фото з подорожі будуть у фотоальбомі)

Привітики!
ну от нарешті вільна хвилина і можливість добратись до нету!
подій за цей час назбиралось стільки що...просто не знаю з чого і почати...

але одне ...деколи починаєш цінувати те що втрачаєш...

а ви довіряєте чоловікам?