Спини мене отямся і отям
Така любов буває раз в ніколи
Вона ж промчить над зламаним життям
За нею ж будуть бігти видноколи
Вона ж порве нам спокій до струни
Вона ж слова поспалює вустами
Спини мене спини і схамени
Ще поки можу думати востаннє
Ще поки можу але вже не можу
Настала черга й на мою зорю
Чи біля тебе душу відморожу
Чи біля тебе полум’ям згорю.
Твои губы целует прохлада,
Вот бы мне целовать их сейчас.
Мне всего-то немного и надо-
Хоть денек быть с тобой, хоть бы час.
Встрепенувшись, взлетают, как птицы,
Словно бабочки, крыльями бьют,
Три снежинки, упав на ресницы,
Свои слезы невольно прольют.
Твои губы целует прохлада,
Я бы их целовала всегда.
Ты – моя благодать и отрада,
Я тебя не предам никогда.
Я вручу тебе орден
«За веру и верность»,
Как бы ни было горько
У меня на душе.
Пусть не портит мне жизнь
Распроклятая ревность,
Я еще не забыла,
Но простила уже.
Знаю, что виновато
Во всем расстоянье,
Заполняют обычно
Те, кто рядом, пробел.
Ты отвык, потому
Переносишь свиданья,
Телефон не исправит
Положения дел.
Телефон не спасет,
А только расстроит,
А в эмоциях часто
Превышаются меры.
Выяснять отношения
Лучше не стоит.
Я вручу тебе орден
«За верность и веру».
мабуть у кожного з нас настає такий момент в житті, коли думки і відчуття говорять дещо інше...
..з пережитого, але ще до кінця не усвідомленого випливає те, що краще ніж сам для себе ніхто для теде не зробить. Питання як би нам цього не хотілось, потрібно вирішувати, а не зафарбовувати у тона і відтінки, "бо так подобається, чи то підходить". результати такого зафарбовування можуть видатись досить невтішними, а проблема таки невирішеною...
...Кто делает большие шаги, не может [долго] идти ... Умеющий шагать не оставляет следов ... Кто умеет считать, тот не пользуется инструментом для счета...
банальна історія, яка трапилася одного дня
...якийсь день весняного місяця тому, телефонний дзвінок - номер невідомий, але свій оператор, відповіла і пожаліла, на тому кінці почулася брутальна лайка. дзвінки однойменного номеру продовжувались ще пений час, після чого номери змінювались як і "люди", які дзвонили - але суть була одна - як би подіставати. При звернені до оператора так просто ощасливили, мол "купіть" програмку й інсталюйте на телефон, а ні то ще раз вимвчіть інструкцію своро телефону:!!!!. після цього почалися подальші дзвінки з інших номерів того ж оператиора з"вязку. і от вчора "а давайте познайомимся. Я просто так набирав номер."
от питання - чому я за свої гроші не отримую належні послуги? можливо доцільним є поміняти славнозвісного "оператора"?
Привіт ріднентький щоденник!
у цій спеці ну просто нема абсолютно ніякого бажання щось робити. і щось то сонце викликає завсім протилежний ефект до радості, якесь таке відчуття дискомфорту і депресії...
згідно статистичних даних минулого року місто Краків відвідало 8 млн туристів, натомість минулого тижня у новинах прозвучала фраза, що в Україну побувало 18 млн.
..думаю варто задуматись..
ще один факт... незважаючи на престижність району квартиру ви не продасте за ринковою ціною якщо у вашому під"їзді срач.
..справді все змінюється. стараєшся усвідомити де ти згаяв час..сьогодні в більшості шкліл останній дзвоник, а відчуття таке ніби і сам тільки заходив на останній урок під марш, першачки дарували квіти і у небі лунав дзвінок останій...дивно. сумно...мабуть ні..а на наступний рік ми зустрінемось і ніхто не скаже, що прошло десять років, як наші дороги повели нас у бурхливе доросле життя...
Привітики
Ранок. Невідомий номер. Передзвонюю. На тому кінці відповідає неприємний голос. Намагаюсь розвідати – хто такий – у відповідь хамлять. Не думаю, що це може бути хтось із знайомих, проте можливо цей знайомий з аськи? Хм як завуальвоно буває, знайомишся, спілкуєшся і так жахливо помиляєшся. колись було зовсім по-іншому.
Чувства ничего не значат для тебя. Ты работаешь как компьютер. Когда твоих подруг одолевает буря эмоций, ты смотришь на них и честно ничего не понимаешь. Попробуй когда-нибудь повиноваться чувствам.
Привітики!"
в мене життя вирує. здала канд мін. - філософію, як казав риб я стільки не вип"ю щоб говорити з філософами так, що довелось читати от як я читала так вона мені існилась, а ще мої добрі колеги співробітники ходили і підколювали у самий віцдповідний момент... але це таке нікуди б я не ділася..
..от Риб захворів і не знають від чого.. так що в мене тепер похід на роботу закінчується походом в лікарню, але напевно йому скоро там окреме приміщеня нададуть оскільки колеги почали приходити з лаптопами телефонами і т.д., не знаю кого ще йому туди запросити?
завтра збираюсь у кіно...буду розважатися...
...от тільки чогось не вистьарчає і мабуть самого основнгого але про це мабутиь я змовчу...щоб цей хтось раптом...