1.
[391x587]
Вишиванка в Україні з кожним роком стає все більш популярною та навіть буденною річчю.
Ще кілька років тому носіння вишиванок асоціювалося з політичністю та націоналізмом громадян, а вишиті сорочки одягали на свята чи з інших особливих приводів.
Натомість сьогодні зростає кількість українців, які обирають вишиванки на буденний день. Мотивація проста – це модно, стильно, практично та й демонструє патріотизм як не як.
Історики не заперечують, що вишивальне мистецтво виникло ще за новокам'яного віку. Археологічні знахідки доби палеоліту, зокрема біля с. Мізина на Чернігівщині, засвідчують наявність вишивки на теренах України.
У похованнях перших століть нашої ери, зокрема в кургані Соколова Могила, відкритому в 1974 р. біля с. Ковалівка Миколаївської області археологом Г. Ковпаненком, знайдено залишки вовняного одягу, оздобленого різнокольоровою вишивкою.
Ці розкопки стали сенсацією, бо Соколова Могила — одне з небагатьох непограбованих поховань знатної сарматки. Реконструкція її композиції розповіла про наявність сюжетних зображень глибокого символічного змісту. Вони розміщені на одязі жриці, яка, очевидно, виконувала ритуальні обряди, найімовірніше обряд культу родючості.
На фрагментах вишивок XII ст., знайдених у Софіївському соборі в Києві, чітко виділяються літери української абетки. Традиції вишивання постійно розвивалися. Вже в ХІУ-ХУІІ ст. кольоровим шовком і золотими нитками прикрашали весільні рушники, святкові сорочки з тонкого лляного полотна, хустки.
Вишиванням займалися заможні жінки і черниці. Найяскравішою сторінкою української золотої вишивки (гаптування) стала творчість Марії-Магдалини Мазепиної - матері гетьмана Мазепи, настоятельки Києво-Вознесенського монастиря - визначного освітнього осередку шитва.
Читать далее...
