Вчера весь вечер по новостным каналам бегущая строка - про Донецк, про ребят из батальона "Донбасс. Как и каждый раз после боевых действий. И показывают, конечно. Всем тревожно: открытая рана в середине организма Европы. Ожидание выборов, вся надежда на них.
Сейчас над всей Украиной в полете стаи ангелов-хранителей. Я так это чувствую.
Невероятно, как вам, ЛЮДИ, удается выдержать в этой борьбе нервов, если даже здесь нервы не выдерживают!
Не потерять благородство и благоразумие, быть настолько выше этих бесноватых и где-то убогих.
Те, у кого нет будущего, хотели бы лишить его и всю страну. У них не получилось.
Еще только день простоять и ночь продержаться.
Ну и еще потом вытащить всю страну из ямы и отстроить заново.
Ну, тогда мы будем уже все вместе строить, с песнями!
Для наших детей, внуков и всех хороших людей.
Слава Украине!
[700x470]
Думаете, Майдан победил? Глубоко ошибаетесь!
Воспользовавшись моментом, на властные табуретки влезли те, кто тормозил Майдан всю зиму. Они вольготно расположились на них, и ничего менять, естественно, не собирались. “Попередников” отпустили с миром, взяв отступного, и все, вроде бы, остались довольны.
А тут такая удача – началось вторжение России в Крым. И участники Майдана остались у разбитого корыта. Хотя надежда осталась – на выборы президента, которые с испугу назначили “народные” депутаты.
[514x361]
[640x480]
[215x150]Приходится перешивать Хемингуэя. Повесть "Праздник, который всегда с тобой". Это он так про Париж написал. Про Париж, который мы можем увидеть, понюхать, потрогать, но не унесем с собой. Вот этого-то Путин и не понял, и не поняли наши убогие "колорады". Россия может принудить Париж продать ей "Мистрали", купить у нее газок, пригласить Путина в Дюнкерк (надеюсь, студенты забросают его колючими морскими ежами и клешнястыми омарами). Но свободную, восхитительно раскованную Францию, этот вечный карнавал кафе, музыки, живописи, театра, кино, кабачков, дворцов – без автозаков и омоновцев – Россия с собой не унесет. Некому и некуда нести. Дома ждут отнюдь не парижане. А вот Украина способна не только потрогать Европу, а унести ее с собой. Уже уносит. Назревает праздник свободных выборов президента. У вас слюнки не текут?
все будет хорошо,
и даже еще лучше...

[показать]
[700x560] вязаная свинка с шариком
[500x423]
Принятые основные сокращения:
ВП – воздушная петля;
СБН – столбик без накида
УБ – убавка, 2 столбика без накида провязать вместе;
ПРИБ – прибавка, из одной петли вывязать 2 столбика без накида;
ПСН – полустолбик с накидом;
СН – столбик с накидом
СС – соединительный столбик
[250x175]Дорогие сограждане, в городе Кременная Луганской области, в реанимации находится парень с пулей в голове, нейрохирургов в городе нет. Раненый – сверхсрочник из Полтавы, на жетоне указано имя - Коваленко, А.С. 1994 г.р.
ПРОСИМ МАКСИМАЛЬНО РАСПРОСТРАНЯТЬ ИНФОРМАЦИЮ И СОДЕЙСТВОВАТЬ В ПОИСКЕ НЕЙРОХИРУРГА!
[500x375]Опинитися одразу після Луганська у Львові – це як контрастний душ. Дуже корисно, маю на увазі. Проїхавши країну зі Сходу на Захід відчуваєш, яка зараз вона різна за настроєм і поведінкою, яка вона єдина в своїй надії.
На "ну як там, на Донбасі?" від своїх львівських і київських друзів не можу відповісти коротко, отже знову пишу довгий текст-спостереження.
Багато зброї. Багато агресії. Багато тихих протестів і бордів "Молюся за Єдину Україну". Хтось виїжджає. Розумію, чому, й закликаю всіх українців зрозуміти й допомогтицій ініціативі.
Хтось лишається. Їх теж розумію. Мотивації різні.
БЛИЗЬКО ДО СЕРЦЯ
Заходжу до купе на станціїї Комунарськ. Останні сонячні промені падають на пасажирів, які їдуть з Луганська – пишна приваблива жінка, говорить українською, та чоловік – сивий, підтягнутий, в окулярах, "по-украински все понимает", пропонує супутниці вафлі "Артек".
Вечірнє світло виглядає лагідно й урочисто водночас. Вздовж залізничної колії на десятки кілометрів – бузок. Вкотре за останній місяць бачу його за вікном і думаю про того, кому прийшла в голову ідея висадити цю довжелезну бузкову смугу.
І тут чую: "Все правильно с Крымом русские сделали, надо было бы только пораньше".Швидко повертаюсь до реальності, незважаючи на те, що фраза ця промовлена з тою ж кволою інтонацією, як і всі попередні – про вафлі.
