Это цитата сообщения Annataliya Оригинальное сообщение

На весiлля на Волынь!

Признаюсь, что на украинской свадьбе с ее песнями, плясками, обрядами, традициями и обычаями, с ломящимися от яств столами и горилкой рекою я хотела побывать уже давно. Причем, несмотря на то, что горилку сосем не пью. Но даже учитывая, что на Волыни у меня полно родственников, так как мама родилась там, и в детстве меня возили туда чуть ли не каждый год, как-то все они с женитьбами и выходами замуж затормозили, либо повыходили раньше моего вразумительного возраста, и со свадьбами я обломалась. Но вдруг мне свезло. Дело в том, что жениться на Украине (по крайней мере, на Западной) все еще принято довольно-таки рано. И я совершенно не ожидала, что мой 21-летний двоюродный брат Саша надумает это сделать вот прямо сейчас. А он взял и надумал, да к тому же пригласил и нас всех: меня, Антона и моих родителей. Свадьба - дело хорошее, почему бы не съездить всем вместе? Вот мы и отправились в путь.
Свадьбу должны были играть в столице Волыни - в городе Луцке. Правда, так как всё наше семейство - путешественники до мозга костей, мы решили выехать заранее за несколько дней, и перед празднеством осмотреть еще и Луцк, и Дубно. Дело в том, что наши родственники живут в Новоукраинке примерно посередке между этими двумя городами. И хотя родители были в них обоих уже тысячу раз, а я неоднократно бывала в Луцке, мы решили побывать там еще. Во-первых, все-таки в Дубно лично я никогда не была, а город - достойный, во-вторых, когда я ездила в Луцк, то еще путешествиями не увлекалась и осматривала его постольку поскольку, в-третьих, родители жаждали увидеть Дубно снова, ибо последний раз ездили туда давным-давно, а в-четвертых, Антон на Волыни не был вообще, так как поженились мы с ним всего три года назад, и за эти три года так там и не побывали.
Поэтому из Москвы мы взяли билеты на черновицкий поезд до Дубно, и в один из четвергов в конце сентября отправились в дорогу. Дубно должен был стать первым на нашем маршруте, потом мы собирались остановиться у моих тети и дяди в Новоукраинке, за день до свадьбы осмотреть Луцк, и в воскресенье отправиться уже на саму свадьбу.
Вот что из всего этого получилось...
Как всегда, сначала небольшой фотоальбом.
Луцк.
[582x700]
ЕЩЕ МАЛЕНЬКО

Это цитата сообщения BARGUZIN Оригинальное сообщение

Винница, самый мощний фонтан в Европе

Винница, самый мощний фонтан в Европе на реке Южный Буг в центре города.
Самый большой свето-музыкальный фонтан Европы
4 сентября в Виннице состоялось открытие набережной Рошен и уникального, самого большого в Европе плавучего свето-музыкального фонтана (высота – свыше 60 м, фронтальный разлет – 140 м), установленного на открытом водоеме – реке Южный Буг. На строительство ушло полтора года и было потрачено 70 млн. грн.

Начиная с 5 сентября и до самых морозов фонтан будет работать ежедневно с 12:00 до 22:00. Проект был реализован за счет фонда Петра Порошенко, который взял на себя расходы по реконструкции набережной Рошен длиной в 700 м, установил новую сеть освещения и обустраивает прилегающую территорию площадью 16,5 тыс. кв. м.

В истории Украины – это единственный социально-культурный проект такого масштаба, реализованный за счет инвестиций частного инвестора.

[показать]

ДАЛЕЕ

Это цитата сообщения Karmelac Оригинальное сообщение

Украинские народные песни.

[показать] [показать] [показать] Музыкальные альбомы

Это цитата сообщения Natamiss Оригинальное сообщение

Танцуем по гуцульски



[699x677]

Заспівала пісню Йванка
Про свої Карпати,
Наче сонечко горянка,
Годі, хлопці, спати!
Річка в'ється і сміється,
В береги хлюпоче,
Пліт до кладочки приб'ється,
Йванка на пліт скоче!
Б'є в каміння Черемош,
Співає трембіта,
А з-під сонця сіє дощ
На веселе літо!
Попливемо на плоту
Ми ясної днини
В нашу осінь золоту
В рідній Україні!
Заспівала пісню Йванка
Про свої Карпати,
Наче сонечко горянка,
Годі, хлопці, спати!
Ой, кувала зозуленька
Та й сіла на дуба,
Файна наша молоденька,
А дружка беззуба.
Ой, кувала зозуленька
Та й сіла на граба,
Файна наша молоденька,
А дружка, як жаба.
Ой, невіра парубкові,
Невіра, невіра,
Бо в парубка така віра,
Як у плоті діра.
Бо, як піде до дівчини,
То язиком чеше,
А, як піде до другої,
То те саме бреше.

Гуцулы танцуют Тема: Позитив Автор плэйкаста: Notana Создан: 18 февраля 2011 22:34

Это цитата сообщения Писанка Оригинальное сообщение

Ивано-Франковск.

Дальше на нашем пути  Ивано-Франковск.

[525x700]

Читать далее...

Это цитата сообщения Rambutan Оригинальное сообщение

Украинские вышиванки

[450x301]

 Вышитые рубашки - культурное достояние украинского народа. Наша гордость и краса, наша история, наше богатство. Слава об украинских вышиванках известна широко за пределами Украины. Мастерство исполнения, узор, цвет, ткань всегда ценились и имели большое значение, ведь вышиванка говорит не только о материальном состоянии и благополучии ее обладателя, но и о его индивидуальности, происхождении, статусе ... 

Читать далее...

Это цитата сообщения re_Nata Оригинальное сообщение

День Независимости

День Независимости я провела в городе Василькове. Поехать туда я решила потому, что именно там проводится 2-й Международный фестиваль воздушных шаров "Воздушные приключения 2011". Друзья, еще раз хочу выразить вам огромную благодарность за вашу поддержку в конкурсе где разыгрывался полет на воздушном шаре.  К сожалению, я не выиграла полет, но ваше участие мне очень приятно.

В Васильков мы приехали пораньше чтобы успеть побродить по городу. Попали даже на парад.

[700x502] 

Читать далее...

Это цитата сообщения Писанка Оригинальное сообщение

Українські Карпати. Міфологія гуцулів.

Это цитата сообщения Dmitry_Shvarts Оригинальное сообщение

Нина Матвиенко - Лучшее (Найкраще)

[показать] « ...её голосом, её душой оживает не только песня, но и – сердца тех, кто слушает. Где бы они ни жили, на каком бы языке ни разговаривали – Нина Матвиенко каким-то волшебным образом умеет выпускать наружу свет этого мира, делать его близким и понятным, теплым. Даже – когда выпевает настоящую боль и печаль ... »

Читать далее...

Это цитата сообщения Раиса_Лотоцкая Оригинальное сообщение

Здесь украинская свадебная музыка

http://www.best-wedding.com.ua/music/index.html?type=1

Это цитата сообщения Вечерком Оригинальное сообщение

Интересные факты про Украину

[показать] [показать]1. Больше всего слов в украинском языке начинается на букву "п". Самая часто употребляемая буква украинского алфавита – «о». Реже всего используются буквы «ф» и «ґ».

2. Одну из самых известных песен в мире – Summertime

– Джордж Гершвин написал под впечатлением от колыбельной «Ой ходить сон коло вікон» в исполнении Украинского Национального хора.

3. Третий самый посещаемый в мире Макдональдс – в Киеве, возле железнодорожного вокзала. Это заведение неизменно попадает в пятерку самых людных Макдональдсов мира. В прошлом году здесь сделали более двух миллионов заказов.

Читать далее...

Это цитата сообщения Koblenz Оригинальное сообщение

Які чудові на Вкраїні вечори..

Это цитата сообщения Писанка Оригинальное сообщение

Таємниці українського сексу. Дітям до 16.

Это цитата сообщения BraveDefender Оригинальное сообщение

Черемшина. Песня, слова и видео

ЧЕРЕМШИНА. Текст песни Николай Юрийчук, музыка Василий Михайлюк

[700x467]

Аудиозапись. Песня «Черемшина» в исполнении Софии Ротару

Текст песни «Черемшина»

Знов зозулі голос чути в лісі,

Ластівки гніздечко звили в стрісі.

А вівчар жене отару плаєм,

Тьохнув пісню соловей за гаєм

Читать далее...

Это цитата сообщения Писанка Оригинальное сообщение

Ивано-Франковск.

Дальше на нашем пути  Ивано-Франковск.

Читать далее...

Это цитата сообщения karsone Оригинальное сообщение

Кохання. ч.2

Українські козаки багато часу перебували там, куди жінок не підпускали на постріл гармати, — на Січі. Може, вони тікали туди від сварливих дружин? Може, запорожці взагалі були женоненависниками? Аж ніяк — з їхніх пісень і прислів'їв такого не скажеш: вони визнавали, що без жінки мужчина, як без хвоста скотина. І якщо старий козак, як собака, досі не женився, то глузувань із цього приводу йому було не уникнути. Пристрасть козаків до вільного життя виявилася у тому, що в їхніх піснях не лише вони, але й їхні «соромні уди», як гоголівський Ніс, бува, живуть самі по собі, не підкоряючись нічиїй волі —струмент лежить на полиці, поглядаючи, де є гарні молодиці, монашка вішає шанду-манду над віконцем, а легковажній дівчині запросто загубити в лісі козубеньку. Запорожці були справжніми лицарями, поціновувачами звабливих дам, і вважали, що хто чеше передок, тому чарку й огірок; а хто пасе дупу, тому жабу в руку.

Однак жіноча одностатева любов на українських землях була поширена повсякчас. По-перше, в постійно спустошуваному кочовиками степу існував дефіцит чоловіків. По-друге, певною мірою позначався архетип багатоженства, який залишився з тих часів, коли один чоловік навряд чи справлявся з трьома-чотирма «роксоланами». І по-третє, чоловіче населення багато часу товклося на Січі. Кукурудзи, кукурудзи, кукурудзи дайте! Кукурудза не поможе, козака шукайте! І якщо козака не знаходилось, то жінка шукала собі дівку, як калинову квітку.

Але, повернувшись із Січі, козаки негайно бралися до справи. Одвіку живучи серед такої сили красунь, українець традиційно — джиґун, курвець, дівчур, перелюбець, волоцюга. Для того щоб притокмити струмент, посвататися вночі, оживити малого бога, розкохатися, присолодити, злучитися, перепихнутися, всадовити дівку на дуба, приспатися, жіночої уваги йому не бракувало. Для нього звичайною справою було від Барки заблудить до Одарки.

Не проти він був почесати передок і з двома красунями. Як вийду я за ворота та стану я стану, одна несе вареники, а друга — сметану.

Йому до снаги злягтися із трьома:По горі, горі качечки ходили, мене молодого дівчата любили. Ти, чорна, йди до човна. Ти, руда, ходи сюди. А ти, біла, постій там, я до тебе прийду сам.


Він готовий пізнати одночасно навіть чотирьох! Добривечір, дівки, вам! Вас чотири, а я сам. Туди-сюди повернуся, чотирьох я не боюся!

Як же на все це сороміцтво реагували цнотливі дівчата?

Судячи з народних пісень, ось як: А яке ж кому є діло, що п'ятнадцять я любила? Поки молода буду, то й сто тридцять перебуду! Хоча для українки багато не треба: Ой я в річці купалася, межи трьома кохалася. На камені ноги мила, четвертого полюбила. Для вправної в коханні молодички в українській мові знайшлося стільки синонімів, скільки годі й шукати в будь-якій іншій: залицяльниця, пестуха, перелюбка, приспанка, хорошуля, давалка, кокотка, баламутка, розпусниця... І якщо козак, хильнувши чарку, блукав від однієї охотухи до іншої, то він міг жодної не застати вдома — спокусниці аж ніяк не сиділи без діла: Ой піду я до Микити, бо він знає що робити. Не заставши ні Варки, ні Одарки, козак чимчикував до Горпини, на якій тільки піч не була. На шляху він міг зустріти Пріську, яка кого бачить, того й любить. Або Христю маленьку, на передок слабеньку. Якщо його женило дозріло, знає він, хто в його селі завжди радий червоному буряку до білого тіла, хто йому давно натякає: прийди, прийди уночі, моє просо утовчи; моє просо рудоє, будем товкти обоє. Знає він, у якій хаті розкурить козакові дівчинонька люльку, де живе вдовиця, що зосталась молода, буде хлопцям коляда; признаюся, хлопці, вам — як давала, так і дам. А якщо козакові пощастить, то перепаде йому не лише вдовиця. Адже яка дочка — така й мати, схотілося разом дати; почекай, доню, почекай, серце, бо я старша, то дам перша.

А якщо козакові все ж не пощастить? Якщо так трапиться, що, поки він сидів у шинку, всіх красунь уже «розібрали», то що ж він, бідолаха, залишиться самотнім? Сам п'ю, сам гуляю, сам стелюся, сам лягаю?

Аж ніяк. Якщо він не пропив останнього шеляга, то запряже коня й подасться на околицю найближчого міста, туди, де його любо привітають шльондри, шалави, мандрьохи, блудяжки, курви, лахудри, лярви, прошмандовки, шельми — тобто ті, хто навприсядки, навлежачки заробляють сережечки. У кожнім краї діяли приховані від сторонніх очей заклади, в яких дівчата хлопцям давали, на чоботи заробляли. Іван Франко, до речі, радить вибирати населені пункти, що поменші — там і ціни гуманніші, та й вибір кращий: Яке місто Станіслав, за гріш, дівки не дістав. Бережниці не тото, за гріш дівок — решето. Далі буде...

Это цитата сообщения karsone Оригинальное сообщение

Кохання

Сьогодні до рук потрапила книга Олександра Стражного "Український менталітет". Хочу поділитись з вами підрозділу цієї книги, який має назву "Кохання". Поділю його на декілька частин. І так до вашої уваги частина 1.

Іноземці, що відвідують Україну, ураз втрачають голову — такої кількості красунь на квадратний метр території не знайти ніде в світі. Генетики стверджують: чим відкритіша нація, тим вона сильніша. Перебуваючи на перехресті шляхів, укладаючи шлюби із представниками десятків, сотень етносів, увібравши їхні матриці, українці сформували власний потужний, здоровий генотип, який сприяє не лише виживанню в скрутні часи, але й фізичній досконалості. Антропологічна привабливість українців, імовірно, склалася й завдяки народній традиції, що характеризує така приказка: Не бери від породи, а бери від природи. Без усяких генетиків спостережливі прихильники «культу природи» здогадувалися: чим більш «породистий» рід, чим більше він замкнений на «обраних», тим він фізіологічно неповноцінніший. Так склалося, що в українському суспільстві ніколи не були розвинені «комплекси обраності» — вирішальне значення у виборі чоловіка або дружини мала не його або її знатність, не воля батьків, а кохання: у випадку батьківської незгоди молоді могли просто втекти з дому й повінчатися таємно. Але тоді вони ризикували не одержати спадок. Тільки й усього! Було б за чим побиватися...

Дівчата найчастіше виходили заміж незайманими, адже батьки пильно стежили за тим, щоб до строку пшениченька не зійшла й щоб не вчинив горобець на припічку жнива. Якщо дівчина передчасно губила запаску — її обстригали. І щоб не ходити з «модною» зачіскою, до весілля Катерина Василю не давала киселю. Зате згодом чоловік і жінка заповзято надолужували втрачене й від душі зазнавали розкошів — бо жона як м'ята: що більше мнеш, то більше пахне. До речі, коли молоді в першу шлюбну ніч залишалися наодинці, під вікнами «група підтримки» співала їм сороміцьких пісень. Така ж традиція існувала й у грецьких поселеннях Північного Причорномор'я.

В українській родині головою вважався чоловік, але на ділі правила жінка. Коли молода дружина входила в родину чоловіка, вона потрапляла під владу свекрухи, яка злостиво тішилася з нагоди повернути невістці все те, що сама колись витерпіла. І щоб не доводити взаємини двох норовливих господинь до сюжету Кайдашевої сім'ї (найдорожчий клад, як у родині лад), молодята якнайшвидше будували власну хату і жили своїм, незалежним від батьків, життям — їхній зв'язаний любов'ю шлюб розпадався вкрай рідко.

Это цитата сообщения karsone Оригинальное сообщение

Кохання. ч.3

Як не дивно, ставлення в народі до всіх цих непутящих дівчат було доволі терпимим. Автор книжки «Україна кохання» Олександр Виженко пише, що до жінок легкої поведінки він не знайшов виразної антипатії в жодній із народних пісень. Навпаки, в них відчувається поблажливе, з легким гумором і сарказмом «виправдання» теми недозволеної любові й дівочої гріховності: нехай дівка грішить, а то не буде в чому каятись. І вже зовсім неймовірно те, що повій (принаймні у піснях і приказках) не особливо засуджували ревниві українські жінки, які далеко не завжди перешкоджали візитам чоловіка до їбунки. Краще хай собі ходить Микола до боски, аби не ходив до сусідки Тодоски, вважали вони.

Поки ласий до пристрастей Микола стрибав у гречку, сама дружина теж часу даремно не гаяла: Слава богу, що муж добрий — не б'є, не лає, що він мене, молоденьку, гуляти пускає. Якщо вірити народним прислів'ям (а чого ж бо їм не вірити?), то в української жінки завжди був той, хто зрозуміє, приголубить і пригорне: ой кум кумі рад, завів куму в виноград. Таке воно життя — адже то не кума, що під кумом не була.

А може, все було не так? Хіба українців не стримували церковні правила, які категорично засуджують сороміцтво, блуд, блудяжство, бісівщину? Релігійні канони, наприклад, стверджували: якщо жінка під час пристрасті виявиться на чоловікові зверху — поститися їм обом п'ять років. А якщо дозволить собі (ганьба!) «цілувати соромний уд» — піст десять років! Проперелюбство мови немає взагалі — це один зі смертних гріхів, за який дорога веде просто в пекло.

І що? Постилися українці по 5—10 років? Дзуськи... А про перелюб із народних пісень дізнаємося ось що: Закувала зозулечка, сидячи на свеклі: хто не любить чужих жінок, буде душа в пеклі. І, щоб не втрапити у пекло, козак на схилі літ займався підрахунком своїх зозульок: Ой любив я дівок сорок, а молодиць триста; маю в бога надієньку: моя душа чиста.

Хоча були, звичайно, в Україні й побожні жінки. Вони, як то й заведено, сповідалися в духівника: Я ж попові признаюся, що я з кумом кохаюся. Що ж їм відповідав священик? А піп каже: «Можна, можна, тільки прошу, осторожно». Мало того. Деякі жваві панянки примудрялися спокусити святого отця просто на сповіді: Взяв піп її за коліно, перестало, що боліло. Як взяв її трохи вище, стала Гандзя веселіша.

От такі, виявляється, українські Гандзі.

Зрозуміло, всі ці прислів'я, приказки й гумористичні співанки не можна сприймати за чисту монету. Але все-таки з пісні слів не викинеш: у цих національно-амурних фантазіях віддзеркалено еротичний світогляд українців, їхню неймовірно багату палітру сприйняття любові, еротики, сексу.

Это цитата сообщения Annataliya Оригинальное сообщение

Бывшая "столица" евреев и шляхтичей

В столице Волыни в городе Луцке я бывала неоднократно. Как себя помню, когда мы с родителями приезжали в гости к бабушке и дедушке в Новоукраинку, мы каждый раз ездили и в Луцк, расположенный от нее всего в 13 километрах. Мало того, именно в этом городе познакомились мои родители, полюбили друг друга и поженились. Ну, и вы сами понимаете, как мне после такого без симпатии относиться к нему? Ведь если бы не Луцк, то, считай, и не было бы меня на свете! Получается так!
[700x490]
В ЛУЦК - ЗНАЧИТ, В ЛУЦК! Немножко не для слабонервных, но совсем чуть-чуть!

Это цитата сообщения Ula2585 Оригинальное сообщение

Партенит, Айвазовское...

Красота неописуемая!
[показать]

Читать далее...