[показать]

13 грудня перестало битися серце Великого Українця Василя Симоненка. Йому було лише 28 років...

Скільки б не судилося страждати,
Все одно благословлю завжди
День, коли мене родила мати

Украина славится красивыми, умными и талантливыми людьми. Иногда, смотря зарубежный фильм, и не догадываешься, что герой на экране имеет украинские корни. Мы решили сделать подбор интересных историй жизни знаменитых украинцев. отсюда http://www.nv.zp.ua/mod.php?mod=publisher&op=viewarticle&artid=3541

Американский режиссер с украинской кровью
Карьера известного кинорежиссера Стивена Спилберга началась в 1969 году. Началась, но не сразу. Стивен дважды пытался поступить в киношколу при Университете Южной Калифорнии, однако его дважды отвергли с вердиктом — «слишком бездарен». Но в 1998 году его признали самым богатым деятелем киноиндустрии (его состояние на тот момент составило 313 млн долларов, а к 2001 он заработал более двух миллиардов!). Также в 2001 году королева Елизавета произвела Спилберга в рыцари «за неоценимый вклад в развитие британской кинопромышленности». Но мало кто знает, что дедушка легендарного режиссера по линии матери родом из Одессы, а дед по отцу — из маленького украинского села.
В семье Спилбергов до сих пор любимым блюдом остается украинский борщ.

Одесский Рокки
Скромная еврейская девушка из Одессы с колоритным именем Роза Рабинович, наверное, и не поверила бы, что ее правнук будет известным на весь мир «Рэмбо». Первый фильм с участием Сталлоне был снят в 1970 году и назывался «Вечеринка у Китти и Стада», являлся порнофильмом. В 1976 году его переиздали под названием «Итальянский жеребец» после успеха фильма «Рокки». Сталлоне, пожалуй, единственный из актеров с украинской кровью, который сумел подзаработать на своем происхождении, снявшись в рекламе водки со слоганом :«В каждом из нас есть частичка русского!».
[553x700]

Черный лебедь
Первые 8 лет звезда «Черного лебедя» и «Книги Илая» прожила на территории Украины, и звали ее Милена Марковна Кунис. Родилась Мила в 1983 году в еврейской семье в Черновцах. В 1991 году вся ее семья иммигрировала в Лос-Анджелес. За свою карьеру она успела сняться приблизительно в 23 фильмах.
Работала на одной площадке с Анджелиной Джоли в фильме «Джиа» (Джиа в детстве). После фильма «Черный лебедь» Мила получила признание кинокритиков и была награждена Премией Золотой Глобус и Премией Гильдии киноактеров за лучшую женскую роль второго плана.

[602x400]

ДЯКУЮ ЗА ПОСИЛАННЯ, СЛАВА БОНДАР!!!

Опубліковано - 9.12.2007 | Всі публікації | Версія для друку | Коментарі (7)
Семен Чиснок
Спецзагін НКВД разом із керівниками-чекістами

Ми, нині живі, можемо і повинні нарешті сказати правду своєму народові і світові про загиблих, які прийняли мученицьку смерть лише тому, що любили Україну. Сьогодні наш народ дякує Богу за те, що ми маємо свою рідну Українську державу, яка стала самостійною і незалежною, дякуємо за те, що розірвав невільницькі пута московсько-більшовицького деспота.

Ясна річ, не все поки що гаразд у нашій Державі, котру ми, немов зіницю ока, мусимо оберігати від одвічних ворогів і ніколи не забувати кривавих років більшовицького терору.

З нашої історичної криниці треба вичерпати багато солоної води від людських сліз. Треба скликати живих до тих криниць та спільних ям-могил, куди люті недолюдки скидали десятки, а то й сотні покалічених тіл наших батьків і матерів, братів і сестер, дідів і бабусь, і розповідати правду людям. Бо вороги наскидали їх понад сім мільйонів - цілі єгипетські піраміди горя та мук на родючих чорноземах України! І хоч як би дехто волів не згадувати про них, про ці жертви нашого народу, цього не дають зробити ріки невинно пролитої крові українського люду, загачені трупами наших рідних криниці. Скручені колючим дротом, по-садистськи замордовані жертви нелюдів-енкаведистів - в’язні дрогобицької, дубнівської, львівської, луцької і тернопільської тюрем.

Не дають нам нічого забути сотні жертв із відрубаними головами над самим берегом Дністра, що на Самбірщині, води якого й нині вимивають кістки та несуть у своїй каламуті хтозна-куди. І ніхто ніколи не довідається, до якого берега вони приб’ються, де знайдуть вічний спокій. Ріка говорити не вміє. Земля ж сьогодні заговорила! Заговорили і криниці, загачені трупами, заговорила сумновідома Сафатова долина - страшна "Долина смерті", що на Млинівщині Рівненської області. Заговорили врешті люди, які були очевидцями й навіть учасниками тих уже далеких кривавих подій у часи відьомського розгулу більшовицьких вампірів. Півстоліття мовчала наша земля. П’ятдесят років паплюжили нас і наш рух на нашій землі московські зайди і місцеві яничари-запроданці. П’ятдесят років мовчав цей страшний клаптик землі, який люди прозвали Сафатовою долиною, - долиною смерті і нелюдських мук. Мовчали глибокі холодні криниці людського горя і сліз. Мовчали всі, бо такий був час.

Але героїчна боротьба і трагічна новітня історія українського народу зберегла гіркі свідчення про події тих років, коли під личиною бандерівців енкаведисти катували і знищували невинне населення. Це були загони зрадників українського народу - озброєних до зубів молодиків із навколишніх сіл - так звані "спєцотряди", створені для винищення українського населення, для очорнення УПА й дискредитації національно-визвольного руху в Україні.

Такий "спєцотряд" нічних упирів був зокрема організований на терені Демидівського району Рівненщини.

Розглядаємо старі знімки, де сфотографовані "упирі" зі "спєцотряда НКВД". Колишній учасник цієї боївки Федір Бурець каже:

- Так! Це він, начальник відділу по боротьбі з бандитизмом, допитував мене в бункері та приймав в цей "спєцотряд". Цілу зиму мене тримали в ньому і до дрібниць випитували моє минуле. Нарешті вирішили, мабуть, що я "дозрів" для каїнової роботи. Мені дали псевдо "Шишка", взяли розписку про нерозголошення таємниці, що я є бійцем "спєцотряда НКВД"...

Щоранку ми як звичайно молилися, віталися вигуком - "Слава Україні!" і відповідали - "Героям Слава!", співали "Боже великий єдиний, нам Україну храни", розмовляли по-українськи. Ніхто не міг навіть запідозрити, що ми не бандерівці.

На цій фотографії, - продовжує далі Федір Бурець, - стоїть бойовик із села Свищева, а перед ним Андрій Круць, якого воїни УПА розстріляли за грабунки та вбивства мирного населення. У задньому ряду стоїть жорстокий садист і вбивця українських людей Сафат Панасюк. Донині його ім’я викликає жах у жителів сіл Калинівка, Ільнибоки, Миколаївка, Пащиха, Ігнатівка та інших.

- На моїх очах, - згадує житель села Демидівка Павло Пекарський, - убивця Сафат жорстоко замордував у селі Рудках Андрія Кравчука та його рідного брата, у селі Лішня замучив сина Яковчука, а на хуторі Дублінському замордував політичного референта УПА "Байду" (Григорій Кравчук з Рудок).

П’ятсот людей своїми руками вбив цей нелюд, - говорить зі сльозами на очах Софія Волошкова.

     [700x525]

Так готовили капустняк еще наши прабабушки. Меня научила свекровь, а она научилась у своей мамы. Так как родом они были с Полтавщины, поэтому и капустняк полтавский. Читать далее

[700x525] 

Хотя все борщи хороши, но борщ гетманский считается одним из самых вкусных. Его отличие от других борщей и то, что дает ему неповторимый вкус – баклажан. Да, обыкновенный синий свежий баклажан. Попробуйте сварить – я думаю, что вам тоже понравится.

Читать далее

[700x525]

Подчеревок получился очень нежный, мягкий. Удобно делать бутерброды, да еще хреном сверху намазать. Читать далее

[700x525]

Шпундра – старинное украинское блюдо, а по просту – свиная грудинка, тушенная со свеклой  в свекольном квасе. Блюдо очень вкусное.Читать далее

  [700x525]

Очень интересное и вкусное постное блюдо. Читать далее

[700x525]

Первоначально борщок предназначался для постного стола. Традиционно у нас его варят в Сочельник. Теперь все чаще он подается в ресторанах, как первое блюдо, и далеко не в постном варианте. Но сегодня буду варить постный свекольный борщок. Читать далее

  [700x525]

Тайстрой называют сумку-мешок, в который гуцулы, уходя в горы, складывали все необходимое. Тайстры, сделанные из кожи и украшенные богатым орнаментом, металлом, были настоящим произведением искусства.
Сегодня буду готовить праздничную гуцульскую тайстру. Читать далее

  [700x525]

Полтавский борщ отличается от остальных украинских борщей, в первую очередь тем, что варят его, в основном, на курином бульоне. И подают его с галушками, по возможности, с  гречневыми.

  [600x450]

Название «чинахи» или «чанахи» ассоциируется с Грузией. Мне встречались рецепты грузинских чинахов с бараниной, картофелем, перцем, баклажанами в горшочках и казанах, густые и в виде супа. На Закарпатье готовят чинахи по-своему, добавляя свинину, помидоры и зеленый горошек. Когда меня впервые угостили этой вкуснятиной – я приняла сторону грузин. Это вкусно, но это не чинахи! Да нет же, у нас еще бабки испокон веков так и готовили и так называли – убеждали меня. Ну что ж, не будем спорить с историей, а приготовим прикарпатские чинахи.

  [700x525]

Может быть, они не совсем похожи на традиционные сырники, но рецепт под таким названием попал ко мне очень давно. Десерт превосходный.Читать далее

  [600x450]

Шуги – старинное украинское блюдо. Готовят его в основном на Маковея 14 августа. Но и в пост хочется чего-то сладенького и вкусненького. Почему бы не приготовить?

Читать далее

  [700x525]

Раньше гречневую муку купить было очень трудно. Иногда использовали детское питание. Бабушки помнят – продавались небольшие пакетики с рисовой, гречневой и овсяной мукой.
Для галушек в гречневую муку для лучшей вязкости можно добавить немного пшеничной муки. Читать далее

  [700x525]

Если вы были или будете в Карпатах, вам обязательно посоветуют отведать банош.
Банош – душа гуцульской кухни. Настоящий банош, как и брынзу, издавна готовят исключительно мужчины, потому что овцы и все, что с ними связано, — дело мужское.Читать далее

  [600x450]

Ассортимент украинских борщей очень велик. Одна моя бабушка жила на Винничине, вторая – в Запорожской области, а свекровь была полтавчанкой. Все они готовили украинские борщи, которые отличались и по вкусу и по составу. Я живу на Западной Украине, где тоже варят по своим рецептам вкуснейшие борщи и даже устраивают иногда Фестиваль борщей. Когда мой сын уезжал на учебу и попросил научить его готовить борщ, мы остановились на этом классическом варианте. Если вы уже умеете варить борщ – просто посмотрите рецепт, может быть найдете что-то интересное для себя.

  [700x525]

Раньше этот салат был в меню ресторанов, но постепенно его вытеснили более крутые рецепты с импортными овощами. Простой, вкусный и витаминный салат – почему бы не приготовить! Читать далее

  [700x525]

На Украине такой суп еще называют огуречником. Фасоль другого цвета, наверное, не испортила бы вкус рассольника, но моя свекровь всегда выбирала белую, а я чту традиции семьи.

  [600x450]

У нас называют их только картопляниками. Их любят все – взрослые и дети. Объявление, что буду готовить картопляники, уже настраивает всех на праздник – праздник живота. Забываются диеты и то, что жареное есть вредно. Картопляников едят столько, сколько влезает, поэтому готовлю их всегда много.