За що Донецьку варто дякувати Росії?

[585x354]

«А знаєш, все ще буде…» Ці слова не давали мені спокою багато років. Слова з пісні Алли Пугачової, які були використані в якості слогану для реклами побутової техніки на станції «Курська» у Москві. 1997 рік. Я їду з цього міста, плачу і думаю: от би ніколи не їхати, от би це була столиця моєї країни... Озираюся на прощання - і бачу цю рекламу зі слоганом, написаним червоним по білому.

«А знаєш, все ще буде…»

Тільки зараз, через 17 років, я розумію: це була погана прикмета. Росіє, я – росіянка із Донецька - до тебе більше не хочу. І я не хочу, щоб Москва ставала моєї столицею. Такі, як я, зараз активно прощаються з Росією та ілюзіями щодо неї. І хоча здається, що дякувати цій країні немає за що, привід сказати спасибі все ж є.

Перш за все донеччанам варто подякувати Росії за те, що вона подарувала їм Україну. Вони жили більше 20 років, «під собою не відчуваючи країни», і раптом вона у них з'явилася. Жива, вірна. Хтось цього не зрозумів, але є ті, хто прийняв цю любов із вдячністю, і для нас, «російських» донеччан, це стало кроком до кращого життя. Все, про що ми насмілювалися мріяти, - лише зрідка бувати в Європі. Але зараз Україна - наша країна - сама стане нею, вона домоглася цього, вона була цього варта, і у нас тепер теж буде шанс налагодити життя, яке раніше здавалося тільки мрією.

Нам варто дякувати Росії за те, що ми усвідомили себе. Ми, які не знали ніякої самоідентичності, раптом побачили, як вона народжується просто на наших вулицях. Ми зрозуміли, що ми - зовсім не «росіяни на чужині», що ми не безрідні, що не втрачені і не покинуті. Ми - українці, наша країна за нашими плечима, і це те, що може окриляти. Ми дізналися, що таке патріотизм, любов до батьківщини, повага до її мови і національних символів. Ми виявили, що це для нас уже не пусті слова, що ми готові ризикувати задля цього. І нехай не всі з нас пішли у бій, але у багатьох бої відбулися внутрішньо - між сліпою зачарованістю чужою країною і визнанням своєї власної. І друга беззастережно перемогла.

Так, за національністю, за народженням я - росіянка. Але після листопада 2013 року я дуже тішуся з питання іноземців, які цікавляться, чи не з Росії я. Мені приємно відповісти «ні», і мені подобається нескінченно називати свою країну на ім’я. Я - українка, з України. Її ім'я тепер завжди буде звучати як символ свободи і величі.

Ми обов'язково повинні сказати Росії дякую за те, що вона відкрила нам очі на нас самих. Скільки разів ми називали співвітчизників «хохлами», будучи впевненими в тому, що Донецьк до них не належить! Але сьогодні ми зрозуміли, що «хохлів» не існує. Є українці, і це героїчна нація, велика нація, унікальна нація, яка не стала терпіти приниження, а мужньо розправилася з ним, подарувавши право на щасливе і вільне життя навіть тим, хто хотів залишитися зі старими кайданами.

Ми повинні зберегти в історії подяку Росії за те, що саме вона, як не дивно це прозвучить, показала нам, що таке свобода. На її прикладі ми побачили, як не потрібно жити, її ідеалізація стала для нас щепленням від слабкості, боягузтва, лицемірства і брехні. Донецьк (поки, звичайно, не увесь) побачив Росію і зрозумів, що можна вибирати без зневіри, протестувати без ненависті, протистояти без агресії, будувати життя без святенництва. Донецьк порівняв Росію з Україною й усвідомив, що в сучасному світі можна висловлювати свою думку, не боячись бути побитим, приниженим або знищеним. Ми побачили, що є нації, які здатні вистояти перед рабством ХХІ століття - рабством малодушності і безвілля, сліпого прийняття умов, які тобі нав'язали ті, хто назвав себе твоєю владою. Саме завдяки Росії ми зрозуміли, що одна з таких непохитних націй - ми самі.

Так, ми зрозуміли все це пізно і тільки тоді, коли Росія віроломно стала вбивати нас - «російських» донеччан, запевняючи,

"Уважаемые соотечественники!

В двадцать два часа в понедельник 30 июня истек срок действия одностороннего прекращения огня.

В рамках плана по мирному урегулированию ситуации на Донбассе такой шаг впервые инициировано 20 июня.

27 июня Украина продолжила его еще на три дня.

В течение десяти дней мы продемонстрировали Донбассу, Украине, всему миру свою приверженность мирному способу урегулирования спровоцированного извне конфликта.

Жителям Донецкой и Луганской областей мы продемонстрировали добрую волю украинской власти.

Трудолюбивые и мирные люди, которыми является большинство дончан и луганчан, почувствовали нашу симпатию, любовь и уважение. Они увидели искреннюю готовность Киева считаться с их особыми мнениями и специфическими интересами. И они поняли, что их безопасность является нашим главным приоритетом.

Еще сильнее стала международная поддержка Украины. Именно во время прекращения огня я подписал Соглашение об ассоциации и углубленной и всеобъемлющей зоне свободной торговли с Европейским Союзом.

Однако уникальный шанс по воплощению мирного плана не реализован. Это произошло из-за преступных действий боевиков. Они публично декларировали свое нежелание поддерживать мирный план в целом и прекращение огня в частности. Вызывающе, более ста раз, нарушили режим перемирия.

Политическое руководство сепаратистов продемонстрировало нежелание и неспособность контролировать действия своих террористических подразделений и банд мародеров.

Отмена решения Совета Федерации о разрешении вводить российские войска в Украине имело положительное, но символическое значение. Мы так и не дождались конкретных шагов по деэскалации ситуации. В том числе и в части укрепления контроля над границей.

Несмотря на это, мир был, остается и будет моей целью. Меняются лишь инструменты ее достижения.

30 июня вечером состоялось заседание Совета национальной безопасности и обороны Украины. После обсуждения ситуации, я, как Верховный Главнокомандующий, принял решение не продлевать режим одностороннего прекращения огня.

Защита территориальной целостности Украины, безопасности и жизни мирных граждан требует не только оборонительных, но и наступательных действий против террористов-боевиков.

Вооруженные Силы, Национальная гвардия, Государственная пограничная служба, Служба безопасности получили соответствующие приказы.

В реализации поставленных сегодня задач по защите территориальной целостности они больше не ограничены режимом прекращения огня.

Мы будем наступать, и будем освобождать нашу землю. Непродление режима прекращения огня - это наш ответ террористам, боевикам, мародерам. Всем тем, кто издевается над мирным населением. Кто парализует работу экономики региона. Кто срывает выплаты зарплат, пенсий, стипендий. Кто подрывает железную дорогу и разрушает водопроводы. Кто лишил людей нормальной, мирной жизни.

Вооруженные Силы Украины, Национальная гвардия, другие подразделения никогда не позволят себе применять силу против мирных людей. Они никогда не будут бить по жилым