Это цитата сообщения apostol_nik Оригинальное сообщение

ДОБРО ПОЖАЛОВАТЬ!

  [показать]

[показать]
[показать]

Читать далее...

Это цитата сообщения Ла-Русь Оригинальное сообщение

Молитесь...

Молитвы...Жмите на руку внизу!





[показать]

Это цитата сообщения Sergey1958 Оригинальное сообщение

Рецепт счастья

[показать] [показать] Рецепт счастья. 1. Возьмите чашу терпения. 2. Налейте туда же полное сердце любви.

Читать далее...

Это цитата сообщения Sergey1958 Оригинальное сообщение

Притча о дружбе



Притча о дружбе

[показать] По длинной, дикой, утомительной дороге шел человек с собакой. Шел он себе шел, устал, собака тоже устала. Вдруг перед ним - оазис! Прекрасные ворота, за оградой - музыка, цветы, журчание ручья, словом, отдых. - Что это такое? - спросил путешественник у привратника. - Это рай, ты уже умер, и теперь можешь войти и отдохнуть по-настоящему. - А есть там вода? - Сколько угодно: чистые фонтаны, прохладные бассейны... - А поесть дадут? - Все, что захочешь. - Но со мной собака. - Сожалею, сэр, с собаками нельзя. Ее придется оставить здесь. И путешественник пошел мимо... Через некоторое время дорога привела его на ферму. У ворот тоже сидел привратник. - Я хочу пить, - попросил путешественник. - Заходи, во дворе есть колодец. - А моя собака? - Возле колодца увидишь поилку. - А поесть? - Могу угостить тебя ужином. - А собаке? - Найдется косточка. - А что это за место? - Это рай. - Как так? Привратник у дворца неподалеку сказал мне, что рай - там. - Врет он все. Там ад. - Как же вы, в раю, это терпите? - Это нам очень полезно. До рая доходят только те, кто не бросает своих друзей. [336x67]

Читать далее...

Это цитата сообщения Sergey1958 Оригинальное сообщение

Жизненный Урок

[показать]

В начале урока профессор поднял стакан с небольшим количеством воды.
Он держал этот стакан, пока все студенты не обратили на него внимания, а затем спросил: "Сколько, по-вашему, весит этот стакан?"
"50 грамм!"+ "100 грамм!"+ "125 грамм!"+- предполагали студенты.
- Я и сам не знаю, - продолжил профессор, - чтобы узнать это, нужно его взвесить.
Но вопрос в другом: что будет, если я подержу так стакан в течение нескольких минут?
- Ничего, - ответили студенты.
- Хорошо. А что будет, если я подержу этот стакан в течение часа? - снова спросил профессор.
- У вас заболит рука, - ответил один из студентов.
- Так. А что будет, если я, таким образом, продержу стакан целый день?
- Ваша рука окаменеет, вы почувствуете сильное напряжение в мышцах, и даже вам может парализовать руку, и придется отправить в вас больницу, - сказал студент под всеобщий смех аудитории.
- Очень хорошо, - невозмутимо продолжал профессор, - однако изменился ли вес стакана в течение этого времени?
- Нет, - был ответ.
- Тогда откуда появилась боль в плече и напряжение в мышцах?
Студенты были удивлены и обескуражены.
- Что мне нужно сделать, чтобы избавиться от боли? - Спросил профессор.
- Опустить стакан, - последовал ответ из аудитории.
- Вот, - воскликнул профессор, - точно так же происходит и с жизненными проблемами и неудачами. Будете держать их в голове несколько минут - это нормально. Будете думать о них много времени, начнете испытывать боль. А если будет продолжать думать об этом долгое, продолжительное время, то это начнет
парализовывать вас, т.е. вы не сможете ни чем другим заниматься. Важно обдумать ситуацию и сделать
выводы, но еще важнее отпустить эти проблемы от себя в конце каждого дня, перед тем как вы идете спать. И таким образом, вы без напряжения каждое утро сможете просыпаться свежими бодрыми и готовыми справиться с новыми жизненными ситуациями.

И так, друзья, помните "опустить стакан в конце дня!"

Это цитата сообщения Sergey1958 Оригинальное сообщение

Два монаха

[показать]

Старый и молодой монах шли в монастырь и увидели девушку у реки, она не могла перейти на другую сторону.
Они подумали и решили помочь девушке. Скрестив свои руки они перенесли девушку через реку и оба монаха двинулись дальше. До самого вечера молодой монах не проронил ни слова, и лишь после ужина осуждающе выговорил старому:
- Какая девушка была тяжёлая руки до сих пор болят. И в общем надо было её не переносить видно ты забыл что нам к девушкам вообще нельзя прикасаться? А мы мало что прикоснулись мы её перенесли на своих руках.
На что старый со смехом ответил:
- Дорогой мой собрат я оставил девушку там, у переправы, а ты до сих пор несёшь её с собой!

А сколько мы носим обид в своём сердце. По времени их уже надо давно забыть и жить настоящим.

Это цитата сообщения apostol_nik Оригинальное сообщение

ДОБРО ПОЖАЛОВАТЬ!

  [показать]

[показать]
[показать]

Читать далее...

Это цитата сообщения NATALIA_13 Оригинальное сообщение

ПРОПАСТЬ.БРУНО ФЕРРЕРО.

[584x432] Один мужчина, недовольный собой и другими, причитал: "Кто сказал, что каждый должен нести свой крест? Неужели не существует ни одного способа от него избавиться? С меня достаточно моих ежедневных неприятностей и забот!" Добрый Бог ответил ему во сне. Мужчина увидел земную жизнь людей как бесконечную процессию. Каждый человек шёл, неся на себе большой крест, шаг за шагом, с большими усилиями продвигаясь вперед. Герой нашего рассказа также двигался в этом бесконечном потоке людей и передвигал на себе груз своего креста. Но скоро он увидел, что его крест длиннее, чем у других людей. Может потому, мелькнула в его голове мысль, что он не может с ним справиться. "Если бы немного укоротил свой крест, я так тяжело не мучался б", — вслух сказал он сам себе. Мужчина сел на придорожный камень и в значительной степени укоротил свой крест. Когда опять двинулся в дорогу, почувствовал, что идти стало быстрее и легче. Так он дошел до того места, куда вела цель его земного путешествия. Здесь зияла глубокая пропасть, а по ту сторону начиналась "земля вечной радости".

Читать далее...

Это цитата сообщения romanitsa Оригинальное сообщение

Удивительный текст ... Как молитва … Был найден в Балтиморе в 1962 году в одной старой церкви. Автор неизвестен.



"Идите своим путем спокойно среди гама и суеты и помните о мире, который может быть в тишине.
Не изменяя себе, живите, как только возможно, в хороших отношениях со всяким человеком.
Говорите мягко и ясно свою правду и слушайте других, даже людей, неизощренных умом и необразованных; у них тоже есть своя история.
Избегайте людей шумных и агрессивных; они портят настроение.
Не сравнивайте себя ни с кем: вы рискуете почувствовать себя никчемным или стать тщеславным.
Всегда есть кто-то, кто более велик или более мал, чем вы.
Радуйтесь своим планам так же, как вы радуетесь тому, что уже сделали.
Интересуйтесь всегда своим ремеслом; каким бы скромным оно не было - это драгоценность в сравнении с другими вещами, которыми вы владеете.
Будьте осмотрительны в своих делах, мир полон обмана.
Но не будьте слепы к добродетели; другие люди стремятся к великим идеалам, и повсюду жизнь полна героизма.
Будьте самим собой. Не играйте в дружбу.
Не будьте циничны в любви - в сравнении с пустотой и разочарованием она так же вечна, как трава.
С добрым сердцем принимайте то, что советуют вам годы, и с благодарностью прощайтесь с молодостью.
Крепите свой дух на случай внезапного несчастья.
Не мучайте себя химерами.
Многие страхи рождаются от усталости и одиночества.
Подчиняйтесь здоровой дисциплине, но будьте мягким с собой.
Вы - дитя мироздания не меньше, чем деревья и звезды: вы имеете право быть здесь.
И пусть это для вас очевидно или нет, но мир идет так, как он и должен идти.
Будьте в мире с Богом, как бы вы Его ни понимали.
Чем бы вы ни занимались и о чем бы вы ни мечтали, в шумной суете жизни храните мир в своей душе.
Со всеми коварствами, однообразными трудами и разбитыми мечтами мир все-таки прекрасен.
Будьте к нему внимательны.
Постарайтесь быть счастливым."
[450x167]

[500x375]
                                                                                                                                                                           

Боже, Господи, Ісусе
На колінцях я молюся.    
Всі гріхи мені прости,
І від лиха захисти.
Просвіти моє серденько,
щоб учитися гарненько.
Щоб у дома і у школі,
не робити зла ніколи.
Щоб татуся шанувати,
щоб матусі помагати.
Щоб були ми всі здорові,
завжди в мирі і в любові.
Амінь.


Ісусику любий, Ісусику милий
вже ангели в небі зірки засвітили.
Вже нічка надходить і всі ми в поклоні
до Тебе підносим маленькі долоні.
І молимось щиро за маму, за тата
За діда, бабусю, сестричку і брата.
За всіх кого любим, за всіх хто нас любить
хто нам помагає і щиро голубить.
Дозволь нам щасливо цю ніч переспати
набратися сили й здоровими стати.

                        В ім'я Отця і Сина і Святого Духа.

 Коли Господь створив світ, то Він створив його надзвичайно різноманітним. Навкруги нас безліч живих і неживих предметів, кожен з яких виконує якусь свою, властиву тільки йому функцію. І ми бачимо, що світобудова має свій порядок і все чітко працює на протязі багатьох тисячоліть. Разом з тим, ми бачимо, що кожне творіння Боже наділене певною кількістю розуму. І певною кількістю інстинктів. Тобто, з самого початку, вони мають свою програму дій. Птахи вміють літати, можуть перелітати з материка на материк. Можуть виховувати своїх пташенят. А от більшість риб, своїх дітей які народжуються з ікринок у воді, взагалі не доглядають. Мальки народившись, мають свою програму інстинктів, що робити щоб вижити. Дуже цікаво Господь влаштував всім нам знайомих мурах і бджіл. Спостерігати за ними дуже цікаво і нам навіть є чому в них повчитися. Адже вони старанно виконують свою роботу. Безперервно приносять до свого вулика чи мурашника поживу. В них так нема як буває  в людей; один працює троє сидить. В них нема жодної комахи яка б просто сиділа і відпочивала. Всі працюють старанно. Вони не розбігаються, тримають порядок в своїх сім’ях. Просто дивно, як Господь все так гармонійно влаштував. І всякі живі істоти на протязі такого тривалого часу від створення світу, не міняють своїх звичок, свого порядку, не стають гіршими. Це тому, що Господь не дав їм свободи вибору. І відповідно, вони не будуть суджені в день останнього суду.

Вінець творіння Господнього людина. Цар природи. Але на відміну від всього іншого творіння, людина відповідальна перед Богом. Бо вона має найбільшу міру розуму. Людина має свободу вибору у своїх поступках на відміну від інших живих істот. Може вибирати між добром і злом. Надавши людині таку здатність, Господь передбачив, що людина може обрати зло і загинути не тільки тілом, а найголовніше може безсмертною душею попасти на вічні муки під владу диявола. Тому, Господь від початку вклав у людину  такий інстинкт, як совість. Що ж таке совість? За сучасним визначенням, совість – усвідомлення і почуття моральної відповідальності за свою поведінку, вчинки, перед самим собою, людьми чи суспільством в цілому. Саме совість підказує людині як розрізнити правду від неправди, як розрізнити добро від зла. Це допомога Господня для утримання від гріха. Саме совість підказувала Адаму і Єві в раю не їсти плоду з забороненого дерева. Але вони спокусились і вибрали зло непослуху до Господа, Творця і Щедродавця. Саме через те, що людина не дослухалась до своєї совісті, вона втратила рай.

Читаючи Біблію далі, бачимо, що Каїн не прислухався до своєї совісті і вбив брата Авеля. Гріховне зло заразне. Як гниле яблуко покласти до здорових то всі погниють, так і зло стало розповсюджуватись між добрими від природи людьми. Адже Господь створив людину за образом Своїм. А Бог є Любов.

Пройшов час, і поглянувши на народ який цілковито загруз у гріховному злі, Господь пожалів, що взагалі створив людину і вирішив потопом знищити все живе. Проте знайшлась людина, яка жила дослухаючись до совісті. Це був праведний Ной. То  було надзвичайно важко жити серед суцільного гріха праведним життям, дослухаючись до своєї совісті. Ровесники з нього насміхалися, говорили: живи як всі. Але Ной так жити не хотів, бо він ще жив по совісті один серед всіх. І не хотів порушити   заповідь яку Господь дав. І це його спасло. Не тільки його, а й усю його родину і всяке живе створіння по парі було врятовано Богом в Ноєвому ковчезі від загального потопу.

Після свого спасіння, коли ковчег Ноя приземлився на горах Араратських, взяв Ной із худоби чистої і з птаства, і приніс жертву цілоспалення на побудованому жертовнику. Жертва була вибрана з найгарнішого, від щирого серця, з великої любові і вдячності Богові. І написано, що почув Господь

Читать далее...

      
                           В ім'я Отця і Сина і Святого Духа.

Є такі гарні слова пророка в Святому письмі «Початок премудрості страх Господній». Та людина яка має тверду віру. їй не потрібні ніякі чудеса. Без чудес проживе  бачучи чудо Господнє на  всякому кроці земного життя. Головне вона має страх Божий  перед всяким гріхом. А якщо такого страху нема, то хоч людина і чудеса буде бачити - вірити не буде. Просто живе, але душею наче мертва.

         Я хочу сьогодні поговорити про віру і про страх Господній. Коли Мойсей виводив людей з Єгипту - творив дуже великі чудеса навіть в пустині. І все одно люди часто зневірялися і відверталися від Бога коли Господь вів їх в землю обітовану. За їх невірство з величезного народу до мети дійшли пару десятків. Інші не дійшли через невірство. А які ж були чудеса і було їх так багато! Щоб не заблукали вдень, стовп диму ішов перед ними. Чи не чудо? Була і манна небесна, і чудесне відкриття води. Але вони до цього просто звикли і не рахували це як щось чудесне. Дуже просто зневіритись і відхилитись людині. Бо коли звикаємо, то не рахуємо це як щось чудесне і не думаємо що це все від Бога. Коли вранці прокидаємось, встає сонце. Але для нас це не  є дивом. І ми не звертаємо на це увагу. Але знаєте як співається в богослужбовій пісні? «Слава Тобі що показав нам світло». Від Бога і місяць і зорі. Все це Господь нам дає. Нам байдуже; прийшов день, прийшла ніч. Так і повинно бути. Але  від кого це? Хто все контролює, хто тримає цей порядок? Навіть в цьому чудо. А ми не звертаємо уваги як і євреї не звертали. Господь тоді створив чудеса і тепер створює. Тільки потрібно все це сприймати в своєму серці, дякувати і мати повагу, любов і страх перед Богом.

Коли цар Соломон прийшов після батька на престол він 13 років будував храм.  Велетенський, чудовий. А в євреїв була скинія. Їх святиня, де були скрижалі закону, манна небесна, жезл Ааронів. Коли був збудований цей храм і левити занесли ковчег - скинію в храм, то в той час велика хмара зійшла в храм. Настільки густа, що священики не могли там служити.  Так Господь показав Свою присутність. Це храм рукотворний який Соломон збудував для Господа. І побачивши що Господь прийняв його храм, Соломон возніс Йому хвалу і подяку. 

Сьогодні хочу сказати, що ми також маємо свій храм.  Також рукотворний,  бо його збудували люди. І в нашому храмі перебуває Господь. Бо «де двоє чи троє збереться в ім'я Моє там і Я посеред них» сказав Спаситель. І я хочу сьогодні провести паралелі між старим і новим заповітом і храмом. Щоб ви зрозуміли що сьогоднішній храм ще більший за Соломонів. Чому так, я зараз поясню.

В старозавітний храм внесли Ковчег, де зберігались всі святині. А тепер подивіться на наш храм. Що перебуває в олтарі, що колись називалось Святе святих.  Давайте подивимось на Престол. Що там знаходиться? Якщо тоді лежали скрижалі з 10 ма заповідями, то зараз більше. Зараз лежить Євангеліє, блага вість, наука Ісуса Христа! Якщо Господь дав 10 Божих заповідей для Євреїв щоб вони їх виконували, то вони дійшли і до нас. Ісус Христос не тільки підтвердив ті заповіді, а ще додав заповіді блаженства. І Своє вчення дав. Там зійшла хмара, а ми маємо більше. Бо Христос казав хто буде слухати вас, той Мене слухатиме. Коли священик відкриває уста, то через нього говорить Господь. Відкриваючи Євангелію священик промовляє: «говорить Господь», і починає читати. Сам промовляє Господь кожної неділі і кожного свята.

Може виникнути запитання. А як же зрозуміти коли священик вчить осуджувати, проклинати, навчає ненавидіти? Треба розуміти Господь говорить те, що написане в Євангелії. Якщо слова священика протирічать цим словам, то це звичайно на відповідальності священика і звичайно потрібно уникати таких псевдо християнських проповідей.  

Читать далее...

 
Один багатий підприємець хотів найняти водія. З цією метою він зустрівся з трьома кандидатами. Показавши на глибоку прірву неподалік свого дому, підприємець сказав:
—Припустимо, що везете мене над прірвою. Як далеко від краю скеруєте авто, що би я почувався в безпеці?
Перший з кандидатів без вагань відповів:
—Я спокійно їхав би на машині не більше як за 15 сантиметрів від краю прірви.
Другий сказав.
—Я напевно, їхав би від краю прірви не більш як на одну стопу, так щоб ви, пане, не мали би причини для страху.
Нарешті слово взяв третій кандидат на посаду водія:
—Я намагався б як найдалі триматися від тієї прірви.
Підприємець прийняв на роботу третього.

 

Якось старий вчитель пішов зі своїм учнем на прогулянку до лісу. Раптом учитель зупинився, зацікавившись чотирма рослинами. Перша з них тільки -но почала прорізатися крізь землю, друга вже мала розвинену кореневу систему і назовні пустила красиві листочки. Третя була сформована у малий кущ. А черверта вже була зрілим деревом.
Вчитель звернувся до свого молодого учня:
—Вирви спочатку першу рослину.
Хлопчина без усякого зусилля, тільки пальцями, витягнув її.
—А тепер вирви другу.
Учень послухав, але це вже далось йому дещо важче.
—А тепер третю.
Хлопець напружив усі свої сили , і лиш тоді зумів витягнути з землі кущ.
—Ну а тепер, —спитав вчитель, —чи даш собі раду з четвертою рослиною?
Коли хлопець міцно схопив оюома руками стовбур дерева і спробував вирвати його з землі, то лишень ледь затріпотіли листочки.

—Ось так сину, мається із нашими поганими звичками. Коли вони ще молоді, невкорінені, ми, з Божою допомогою, дуже легко можемо їх позбутися, але коли вони вже старі, запустили глибоко коріння, то їх уже важко позбутися, незважаючи на наші щирі молитви і старання.

Участь у недільному Богослужінні.
Один віруючий, який любив в неділю врвнці довше поспати, завжди говорив до своєї дружини:
- Піди до церкви на службу Божу, за мене і за себе.
Але якось вночі приснилось йому, що вони з дружиною померли одночасно і стали перед брамою неба. Їх зустрів Святий Петро і спитав:
- Чи ви пан і пані Сміт?
Вони обоє ствердно кивнули головою.
- Чудово! Хай пані Сміт увійде за вас обох, - сказав святий

Зустрівся якось священик і фабрикант, що виробляв мило. Фабрикант почав говорити:
- не розумію, для чого потрібна релігія? У світі панує безлад, війни, нужда, і то після тисячолітнього проповідування про правду, мир, після всіх молитов, проповідей і навчань. Які лунають в церквах. Якщо релігія дісно є добра, правдива і потрібна, то чому так діється?
Священик не відповів нічого. Вони й далі йшли поруч і побачили дитину, яка бавилася в баюрі. Священик сказав:
- Поглянь на ту дитину. Ти твердиш, що мило допомагає людям бути чистими, але ця дитина брудна. Я навіть починаю сумніватися чи взагалі мило потрібне.
Фабрикант з обуренням вигукнув:
- Звісно, що нема ніякої користі з мила, якщо ним не користуватися.
- Саме так, відповів священик. - Подібно є і з вірою, і з релігією. Вони є недоцільні, якщо їх не застосовувати на практиці.

Самуеля Тейлора Колріджа відвідав один шанувальник його поезії. Під час розмови вони торкнулися питання виховання дітей.
- На мою думку сказав гість, - дітям треба дати можливість вільно думати і робити, що хочуть, а як вони підростуть, навчаться самі приймати правильні рішення. Вважаю, що це єдиний спосіб, щоб вони виросли, вповні розкривши свої можливості.
У цей момент Колрідж перервав його:
- Я хочу показати тобі свій розарій, - сказав, і вивів гостя з дому на город.
Коли вони вийшли на город, гість подивився і голосно вигукнув:
- Але ж тут тільки бур’ян!
- Тут завжди було багато прекрасних троянд, - сказав Колрідж. - Але цього року я вирішив залишити город без втручання, хай росте як хоче. І ось, бачиш результат.

В одного селянина була дуже добра кобила. Настільки добра, що сам цар захотів її придбати. Але селянин всім відмовляв. Але якось кобила втекла. Односельці сміялись і похитували головами. Потрібно таки було продати. Проте селянин сказав. Я не знаю добре це чи погано. Я тільки знаю що кобила втекла.
Через кілька днів кобила повернулась з красивим диким жеребцем. Всі односельці були здивовані як же поталанило селянину. А він знову відповів: "Я не знаю добре це чи погано".
Якось син селянина став об’їжджати нового коня, впав, і зламав ногу. Люди брались за голови: "Треба було продати кобилу". Але селянин незмінно відповів: "Побачимо, добре це чи погано".
Пройшов час, почалась війна. Усіх здорових чоловіків забрали до війська. А син селянина зостався зі своєю сім’єю, був її годувальником і опорою.
А селянин і далі жив, цілком покладаючись на волю Божу.

Это цитата сообщения АнгелинаБогословская Оригинальное сообщение

Ценность жизни

Нашла хорошее турагентство Calipso. Говорят, что очень хорошее и на другое не променяют! Советую попробовать! Я лично попробую..этим летом....

Ценность жизни Если бы на одно мгновение Бог забыл, что я всего лишь тряпичная марионетка, и подарил бы мне кусочек жизни, я бы тогда, наверно, не говорил все, что думаю, но точно бы думал, что говорю. Я бы ценил вещи, не за то, сколько они стоят, но за то, сколько они значат. Я бы спал меньше, больше бы мечтал, понимая, что каждую минуту, когда мы закрываем глаза, мы теряем шестьдесят секунд света. Я бы шел, пока все остальные стоят, не спал, пока другие спят. Я бы слушал, когда другие говорят, и как бы я наслаждался чудесным вкусом шоколадного мороженного… Если бы Бог одарил меня еще одним мгновением жизни, я бы одевался скромнее, валялся бы на солнце, подставив теплым лучам не только мое тело, но и душу. Господь, если бы у меня было сердце, я бы написал всю свою ненависть на льду и ждал пока выйдет солнце. Я бы полил слезами розы, чтобы почувствовать боль их шипов и алый поцелуй их лепестков… Господь, если бы у меня еще оставался кусочек жизни, я бы НЕ ПРОВЕЛ НИ ОДНОГО ДНЯ, НЕ СКАЗАВ ЛЮДЯМ, КОТОРЫХ Я ЛЮБЛЮ, ЧТО Я ИХ ЛЮБЛЮ. Я бы убедил каждого дорогого мне человека в моей любви и жил бы влюбленный в любовь. Я бы объяснил тем, которые заблуждаются, считая, что перестают влюбляться, когда стареют, не понимая, что стареют, когда перестают влюбляться! Ребенку я бы подарил крылья, но позволил ему самому научиться летать. Стариков я бы убедил в том, что смерть приходит не со старостью, но с забвением. Я столькому научился у вас, люди, я понял, что каждый хочет жить на вершине горы , не понимая, что истинное счастье ожидает его, когда он поднимается в гору. Я понял, что с того момента, когда впервые новорожденный младенец сожмет в своем маленьком кулачке палец отца, он его больше никогда его не отпустит. Я понял, что один человек имеет право СМОТРЕТЬ НА ДРУГОГО С ВЫСОКА только тогда, когда он ПОМОГАЕТ ЕМУ ПОДНЯТЬСЯ. Есть столько вещей, которым я бы мог еще научиться у вас, люди, но, на самом-то деле, они вряд ли пригодятся, потому что, когда меня положат в этот чемодан, я, к сожалению, уже буду мертв. Я так многому научился от вас, но, по правде, говоря, от всего этого не много пользы, потому что, набив этим сундук я умираю. Всегда говори то, что чувствуешь, и делай, то, что думаешь. Если бы я знал, что сегодня я в последний раз вижу тебя спящей, я бы крепко обнял тебя и молился Богу, что бы он сделал меня твоим ангелом-хранителем. Если бы я знал, что сегодня вижу в последний раз, как ты выходишь из дверей, я бы обнял, поцеловал бы тебя и позвал бы снова, чтобы дать тебе больше. Если бы я знал, что слышу твой голос в последний раз, я бы записал на пленку все, что ты скажешь, чтобы слушать это еще и еще… бесконечно. Если бы я знал, что это последние минуты, когда я вижу тебя, я бы сказал: «Я люблю тебя», и не предполагал, глупец, что ты это и так знаешь. Всегда есть завтра, и жизнь предоставляет нам еще одну возможность, что бы все исправить, но если я ошибаюсь и сегодня это все, что нам осталось, я бы хотел сказать тебе, как сильно я тебя люблю, и что никогда тебя не забуду.

Читать далее...

Это цитата сообщения Miss_Airam Оригинальное сообщение

Рождественская сказка Пауло Коэльо.

 

Читать далее...