Пахощі Святого Духа.

В ім'я Отця і Сина і Святого Духа.

Давайте сьогодні розміркуємо про пахощі Святого Духа, за словами апостола Павла, який звертався у 2 - му листі до Коринтян (2 14 -16): «Але дяка Богові, Який завжди дає нам торжествувати у Христі, і пахощі пізнання про Себе розповсюджує через нас у всякому місці. Бо ми Христові пахощі Богові в тих, що спасаються. І в тих що гинуть. Для одних запах смертоносний на смерть, а для інших запах животворчий на життя». Чи дійсно Дух має запах? Що ж таке пахощі Святого Духа? Апостол говорить так, що ми є як сосуди. І носимо пахощі Святого Духа в тих місцях, де Господь хоче щоб ми йшли. Щоб той Святий Дух дійсно перебував там.

Але для одних ці пахощі Святого Духа для благовіствування, для животворчого життя. А для інших людей, ці пахощі Святого Духа для смерті. Чому так апостол Павло  висловлюється і говорить: одним пахощі Святого Духа для життя, іншим для смерті. Давайте розберемося коли пахощі Святого Духа для людей, на вічне життя.

 Щоб краще зрозуміти, давайте звернемо увагу на квіти. Ось  навіть в нашому церковному квітничку є різні квіти: тюльпани, нарциси, матіоли, троянди, лілії, хризантеми, з своїми ароматичними запахами. Дивлячись на ту чи іншу квіточку, відчуваючи  приємний запах, людина відчуває насолоду. Приємно дивитись на квіточку і милуватися  творінням Божим. Наші очі дивлячись на ті квіти милуються і любуються ними. Але в очах Господніх, пахощі є ми. Розумієте, так як для наших очей квіточки, а для Бога пахощі є ми. Як ми себе ведемо.

Якщо ми дуже любимо Бога, якщо ми прославляємо Його, якщо ми навіть за кожну маленьку дрібничку дякуємо Господу, смиренно підкоряємось Його Святій волі, і взагалі, якщо не викидаємо з своїх уст гнилого слова, остерігаємось від цього, якщо робимо тільки добро не тільки самі, але і навчаємо інших, то це у нас пахощі Святого Духа. Такі  люди як квіти для нашого Господа.

Про одного з таких угодників Божих розповідається в Святому письмі. Там написано про Іова праведного. Розповідається, як сатана прийшов до Господа після того, як обійшов всю землю. Господь спитав його: «Чи ти бачив там Мого праведника Іова»? Зверніть увагу! Господь хвалиться Своїм праведником! Чи ти бачив, як живе праведний Іов?  Як дотримується заповідей, як боїться створити гріха. Це як запашна квітка. Я милуюся ним. Господь перед сатаною говорить такі слова. Бо праведні люди милі Господу. Скільки було і є в теперішній час праведників, які милують око Господнє. Як запашними  квітами Він милується тими людьми. Таким чином, праведники є приємним запахом для Господа, як ці квіточки. І ці люди благословенні. Бо людина яка боїться створити гріха, ця людина благословенна. І Господь благословляє таких людей, і душі їх йдуть на благословення, на вічне життя.

Але ми сьогодні чуємо, що пахощі Святого Духа для інших як смертоносна отрута. Чому саме як отрута? Тому, що є люди, які слухають Слово Боже, але противляться йому. І це дійсно так. Давайте подивимось скільки безбожників.

Молитва об отце и матери   Господи и Боже мой Иисусе Христе! Услыши молитву мою о родителех моих. Даруй им единомыслие и любовь во вся дни жизни их. Укрепи тела их во здравии, да послужат Тебе делами милости и Евангельского добра. Научи мя всегда быти послушным родительскому слову, избави мя от лицемерия и лукавства в обращении с ними и не лиши нас всех оправдания на Страшном Суде Твоем. Аминь.     [575x77]

Галерея_Дефне

Сегодня прежде, чем сказать неприятное слово -
подумай о тех, кто не может говорить...

Прежде, чем жаловаться на вкус еды -
подумай о тех, кому нечего есть...

Прежде, чем жаловаться на своего мужа или свою жену -
подумай о тех, кто просит Бога не оставлять его...

Прежде, чем жаловаться на жизнь -
подумай о тех, кто слишком рано ушел из нее...

Прежде, чем жаловаться на своих детей -
подумай о тех, кто мечтает о детях, но не может их иметь...

Прежде, чем ругаться из-за беспорядка в доме, кому убирать или подметать -
подумай о тех, кто живет на улице...

Прежде, чем жаловаться на дистанцию, которую тебе надо проехать -
подумай о тех, кто проходит то же самое расстояние пешком...

Когда ты устаешь и жалуешься на работу -
подумай о безработных, инвалидах и тех, кто мечтает иметь её...

Не спеши указывать пальцем или осуждать кого-то -
помни : безгрешных не бывает, и все мы ответим единственному Создателю...

Когда гнетущие мысли угнетают тебя, улыбнись и
поблагодари Бога за то, что ты еще жив...

Жизнь - это подарок...
Живи, наслаждайся жизнью

[показать]

Книга о Боге...

Чтоб Бог сумел тебя простить,
За все грехи, судьбы Уроки
Сумей пред Ним ты честным быть
Не осуждай, не шли упрёки.
Прости того, кто впопыхах
Тебя обидел не по злобе,
Прости того, кто даже в снах
К тебе приходит и тревожит.
Прости родителей за то,
Что обижали, но любили
Прости сестёр .они твои.
Чего бы в жизни не творили.
Сумей простить своих врагов –
Они даны, как испытанье,
Прости друзей, коль не смогли
Понять тебя, в том наказанье.
Простив других, себя прости
За всё, что сделал не подумав
И все обиды отпусти,
Все обвинения обдумай.
А Бог – Отец он всех простит,
Кто с верой в сердце обратится
К Нему на жизненном пути,
Поможет нам с него не сбиться.
И с благодарностью прими
Любой Урок, что в жизни дан
Очистив сердце, ты пойми,
Что в нём теперь для Бога храм.

[450x600]

Жил на свете человек, который не верил в Бога и не смущаясь рассказывал всем о своем отношении к религии и религиозным праздникам. Однако его жена верила в Бога и детей своих воспитывала в вере, несмотря на едкие выпады мужа. Однажды зимним вечером жена отправилась с детьми на службу в местную деревенскую церковь. Там должна была быть и проповедь о Рождестве Христовом. Жена попросила мужа пойти с ними, но он отказался.
«Вся эта история – чепуха! – сказал он. – С чего вдруг Богу понадобилось унижать Себя и являться на Землю в виде человека? Это же смешно!».

И вот жена и дети ушли, а он остался дома. Немного спустя поднялся сильный ветер и началась снежная буря. Человек поглядел в окно, но увидел лишь все застилающий снежный вихрь. Он уселся в кресло у камина и собрался провести так весь вечер. Вдруг он услышал громкий хлопок: что-то стукнуло в окно. Он подошел к окну, но ничего не смог разглядеть. Когда метель немного утихла, человек вышел на улицу посмотреть, что же это могло так стукнуть.

На поле возле дома он увидел стаю диких гусей. Видимо, они летели зимовать на юг, но попали в снежную бурю и не смогли лететь дальше. Они заблудились и оказались возле его фермы без еды и укрытия. Взмахивая крыльями, они летали низкими кругами над полем, ослепленные снегом. Видимо, это кто-то из гусей стукнул в его окно.

Человеку стало жалко этих бедных гусей, и он захотел им помочь. Он подумал, что сарай был бы подходящим для них местом. Там тепло и безопасно, они, конечно же, могли бы провести там ночь и переждать метель. Он прошел к сараю, широко открыл его двери и стал ждать, надеясь, что гуси, увидев, войдут туда.

Но гуси только кружились бесцельно и, казалось, не замечали дверей сарая или не понимали, для чего он нужен. Человек попробовал привлечь их внимание, но это только отпугивало гусей, и они отлетали все дальше. Тогда человек пошел в дом и вернулся с куском хлеба; он раскрошил его, сделав из хлебных крошек дорожку, ведущую к сараю. Но гуси и на это не поддались.

Он был уже на грани отчаяния. Зашел сзади и попробовал погнать их к сараю, но гуси только еще больше испугались и стали разлетаться в стороны – в разные стороны, но только не к сараю. Ничего не могло заставить их отправиться в сарай, где им было бы тепло и безопасно.

«Почему же гуси не идут за мной? – воскликнул человек. – Неужели они не видят, что только здесь они смогут выжить в такую бурю?».

Он поразмыслил немного и понял, что они просто не хотят идти за человеком. «Вот если бы я был гусем, я бы мог их спасти», – сказал он вслух. Потом ему пришла в голову идея. Он вошел в сарай, взял одного из своих гусей и вынес его на руках в поле, подальше от кружившихся диких гусей.

Затем он выпустил своего гуся. Гусь пролетел сквозь стаю и вернулся прямиком в сарай – и один за другим все остальные гуси последовали за ним в спасительное укрытие.

Человек постоял тихо минутку, и вдруг у него в голове снова прозвучали те же слова, что он сказал несколько минут назад: «Вот если бы я был гусем, я бы мог их спасти!». А потом он вспомнил, что он сказал своей жене немного раньше. «С чего вдруг Бог захотел бы стать как мы? Это же смешно!».

И вдруг все стало понятно. Это как раз то, что Бог сделал. Мы были как эти гуси – слепые, заблудившиеся, погибающие. Бог отправил Своего Сына стать как мы, чтобы Он мог показать нам путь и спасти нас.

Когда ветер и слепящий снег стали стихать, душа его тоже затихла и умиротворилась этой прекрасной мыслью. Внезапно он понял, зачем пришел Христос. Годы сомнения и неверия исчезли вместе с прошедшим бураном. Он упал в снег на колени и произнес свою первую в жизни молитву:

«Спасибо Тебе, Господи, за то, что Ты пришел в виде человека, чтобы вывести меня из бури!».

Архиепископ Павел (Салиба), Австралийский и Новозеландский
(Антиохийская Православная Церковь)
Перевод с английского Елены Запеваловой

[показать]

Книга об истинном христианском служении...

Обида - Как научиться прощать и отпускать

Всем нам приходилось обижаться на других людей.  А как же иначе, спросите Вы, - ведь с нами плохо обошлись, предали нас, разбили наше сердце?

Испытывать душевную боль вполне нормально и естесственно, однако, иногда мы не в силах освободиться от нее достаточно длительное время, мы вновь и вновь возвращаемся к ней и не желаем ее отпустить.

Такое положение вещей может привести к проблемам. Из-за того, что мы постоянно чувствуем себя подавленными, страдают наши взаимоотношения с другими людьми, ухудшается ситуация на работе и дома. Мы оказываемся в замкнутом кругу агрессии и страдания, который заслоняет от нас красоту этого мира.

Нам необходимо научиться отпустить свою боль. Для того, чтобы двигаться дальше и быть счастливыми, надо уметь прощать. 

[показать]
 

Прощение может изменить Вашу жизнь.

Прощение не означает, что Вам нужно стереть свое прошлое или забыть о том, что с Вами случилось. Другие не должны изменить свое поведение, чтобы заслужить Ваше прощение. Прощение означает, что Вы просто отпускаете свою обиду и боль, чтобы двигаться дальше. 

 
[показать]

Это не просто. Но Вы можете научиться этому.

Если Вы держите боль в своем сердце и возвращаетесь к ней вновь и вновь, не в силах расстаться со своим страданием, попробуйте следовать нижеописанным советам:


1. Решите отпустить ситуацию. Возможно, это произойдет не мгновенно, а займет некоторое время. Но первым шагом на пути к освобождению будет решение отпустить свою боль и признание беспокоящей Вас проблемы. Очень важно именно признать и увидеть, что есть обида и боль, потому что, если Вы будете ежедневно убеждать самого себя о том,  что обида на кого-то (мужа, жену, родственника, друга) Вас больше не беспокоит, тем больше Вы будете ее вытеснять в бессознательное. А это грозит болезнями и расстройствами нервной системы в самом недалеком будущем.

[показать]

Итак – осознайте проблему и решите отпустить ситуацию.


2. Детально проанализируйте ситуацию.  

Возьмите листок бумаги и письменно ответьте на все нижеследующие вопросы:

На что именно/какие действия со стороны другого человека Вы обижаетесь?

Какие чувства Вы испытываете при этом? (злость, обида, досада, раздражение)?

Как часто Вы думаете об этом человеке и обиде в целом?

Что Вы ожидали от этого человека?

Какие проблемы создает Ваша обида?

Влияет ли она на Ваши взаимоотношения с этим человеком? С другими?

Влияет ли она на ситуацию дома или на работе?

 Мешает ли она Вам добиваться осуществления своих желаний? Мешает ли она Вашему личностному развитию?

Чувствуете ли Вы себя несчастным?

А теперь внимательно просмотрите Ваши ответы и проанализируйте их. Подумайте о преимуществах прощения – как оно сделает Вас счастливее, освободит Вас от груза прошлого, улучшит Ваши взаимоотношения с окружающими и жизнь с общем.

И помните, что каждый человек имеет право выбора и совершенно не должен соответствовать Вашим надеждам или планам на него. Никто Вам ничего не должен. Примите – это как данность и примите ситуацию, как способ вырасти и стать сильнее.
 

[показать]

3. Поймите, что у Вас есть выбор. Вы не можете контролировать действия других, да и не стоит пытаться. Однако, Вы можете контролировать не только свои собственные действия, но и мысли. Вы можете перестать возвращаться к травмирующей Вас ситуации, потому что Вы решили двигаться дальше. У Вас достаточно для этого сил, Вам просто надо немного потренироваться.

Если сможете, посчитайте, сколько времени в день Вы тратите на прокручивание ситуации, воспоминания в день. Умножьте это на 365. Да, именно столько времени Вы сознательно тратите впустую на негативные эмоции.


4. Попробуйте понять. Попытайтесь сделать вот что: поставьте себя на место обидевшего Вас человека и попытайтесь понять, почему он так поступил. Исходите из того, что это неплохой человек, подумайте, как бы Вы поступили на его месте при всех

8 листопада (26 жовтня за ст. ст.) Свята Православна Церква вшановує пам’ять одного із ранньохристиянських великомучеників – святого Димитрія Солунського (Мироточивого).

Святий великомученик Димитрій народився у сім'ї римського проконсула міста Солунь (нині Салоніки в Греції) у III ст. На той час більшість мешканців міста були язичниками, але чимала християнська громада, заснована апостолом Павлом, існувала вже триста років. До таємних сповідників християнської віри належала і родина Димитрія. Коли хлопець подорослішав, батьки показали йому чудові ікони Христа й Богородиці. Тоді Димитрій дізнався, що поганські боги – то омана, а насправді існує лише Всемогутній Бог. День у день юнак ревно молився й уважно слухав євангельські розповіді. Невдовзі батько Димитрія відійшов до Бога, а юнакові довелося заступити його місце. За наказом імператора, молодий правитель мав виявити й ув'язнити солунських християн. Проте Димитрій цього не зробив, а відверто оголосив, що вірить у єдиного Істинного Бога, і почав навертати язичників. Дізнавшись про це, імператор Максиміліан розгнівався і наказав вкинути Димитрія до в'язниці, а сам зажадав розваг. Володар дуже тішився, коли гладіатор Лій кидав невинних християн на гострі списи, аж поки на двобій вийшов юнак Нестор. Перед поєдинком він попрохав у Димитрія благословення на бій, і почув провіщення своєї перемоги та смерті. Мужній юнак не злякався смерті й став до бою. А слова Димитрія і справді виявилися пророчими. Втративши свого улюбленця, знавіснілий Максиміліан наказав стратити Нестора, а з ним і Димитрія, який допоміг йому своєю молитвою. Сталося це у 306 р.

За правління імператора Костянтина Великого (306-337 рр.) над могилою великомученика Димитрія спорудили храм, а через сто років були віднайдені його нетлінні мощі.

При гробі великомученика Димитрія відбувалися чудеса і зцілення. Так, у час правління імператора Маврикія авари оточили місто Солунь. Святий Димитрій з’явився на міській стіні, і вороже військо кинулося втікати. Іншого разу святий врятував місто від голоду. Житіє святого Димитрія оповідає, що він звільняв християн з ворожого полону і допомагав їм повернутися до Солуня.

З VII століття при раці святого Димитрія почало текти запашне й чудотворне миро, про що писали сучасники. У XIV столітті Димитрій Хризолог писав про нього: «Миро за своєю властивістю не є водою, але густіше за неї, і не схоже на жодну з відомих нам речовин… Воно дивніше від будь-яких пахощів не лише штучних, але й від тих, що за природою створені Богом». Тому великомученика Димитрія Свята Церква вшановує як Мироточивого.

За припущеннями деяких дослідників, св. Димитрій міг походити зі слов’янської родини, можливо тому навіть серед греків у давні часи його вшановували, як патрона слов’ян. У давньоукраїнській літописній традиції зберігся цікавий епізод – описуючи взяття київським князем Олегом Константинополя у 907 р., преп. Нестор Літописець згадує, що перелякані греки вважали, що сам святий Димитрій прийшов їх присоромити за гріхи їхні, допомігши руським воїнам.

Здавна шанували св. Димитрія на українських землях. Так, у 1057 р. київський князь Ізяслав Ярославович заснував у Києві монастир, посвячений св. Димитрію. 1197 р. великий князь Всеволод Юрійович одержав у дар із Солуні ікону святого великомученика, написану на дошці з його труни, і його сорочку. Дошка також була мироточивою, а миро було цілющим. Згодом ця ікона була вивезена з Києва до Владимира. До речі, обоє згаданих князів – Ізяслав і Всеволод, при хрещенні отримали ім’я Димитрій.

Росіяни особливо вшановують св. Димитрія як небесного покровителя перемоги князя Димитрія Донського у битві з татарським ханом Мамаєм 1380 р. на Куликовому полі. Ця подія започаткувала звільнення російських земель від панування Золотої Орди та формування об’єднаної держави під покровительством Москви.

Згідно з уставом Православної Церкви субота напередодні вшанування св. Димитрія вважається поминальною. Молитви за покійних у цей день в Україні завжди супроводжувалися багатою обрядовістю та традиціями. За давнім звичаєм, у деяких регіонах після панахиди влаштовували спільні громадські обіди біля церков. Поминальна трапеза передбачала споживання колива (розварений ячмінь чи пшениця, заправлені медом та родзинками) чи кондаку (у свяченій воді з медом розмочували пшеничний білий хліб). Вдома з цієї нагоди готували найкращі страви, які любили «діди» – спочилі родичі. Перед початком обіду з кожної страви брали по ложці, відкладали в окрему миску і ставили на вікно. Поруч ставили миску, глечик з водою, вішали вишиваний чорними нитками рушник – щоб душі покійних могли вмитись і пообідати з родичами. На могили клали хлібини із запаленими свічками, роздавали хліб бідним і

Детская молитва

[показать] 

[800x640]

Donald Zolan

С замираньем смотрю я, как молятся дети,
Незатейливо, искренне к Богу взывая.
Нет молитвы той выше и проще на свете,
Нет прекраснее глаз, что на Бога взирают.

22 травня Православна церква вшановує пам'ять всесвітньо відомого і улюбленого Святителя Миколая. З життєпису Святителя знаємо, що прославився Він великою любов'ю до Бога і ближніх, і де тільки можливо було, старався прийти на допомогу. Цим так догодив Богові, що і по цей день люди, які звертаються про допомогу до Святого Миколая, отримують чудесні зцілення та допомогу у різних життєвих нуждах.

Згадуючи Святого Миколая, хочеться поговорити про милосердя і до себе, і до ближніх. Наведу один приклад: я особисто був знайомий із старенькою жінкою, яка проживала в надзвичайно бідній хаті, носила вбогий одяг і завжди жалілась на нестатки. Звичайно, сусіди і родичі допомагали її. Але яким же було їхнє здивування, коли після смерті бабусі у випадково розшитій подушці знайшли таку суму грошей, що всі оторопіли. Шкода, що бабуся не скористалася своїми коштами, заробленими тяжкою працею, і весь час бідувала. Однак знайденими коштами не скористався ніхто, бо були там в основному радянські карбованці.

Дуже шкода тих людей, коли не вони володіють грішми, а гроші володіють ними. Всі ми є свідками, скільки разів протягом короткого часу заощадження знецінювались. А чимало людей все одно відмовляють собі у всьому – у якісних харчах, одязі, в побутових зручностях і таке інше – лиш би скласти побільше коштів. Звичайно, певні грошові заощадження мати потрібно, але в розумних межах і не на шкоду собі та сім’ї.

Особливо шкода теперішніх пенсіонерів, які тяжко трудились, заробляючи пенсію і нині, хоч мають можливість, не дозволяють собі нічого, що могло б скрасити їхню старість: чи то побутова техніка, чи добрі харчі.

А скільки нарікань і скарг довелось почути, коли упав курс долара: «Ой, скільки ж у мене грошей пропало!»  Жаль, що ми забули слова Господні: не можна служити Богу і мамоні (тобто багатству, грошам) ( Мв. 6.24).  Гроші повинні служити людині, яка їх заробила. Разом з тим, вони повинні служити суспільству. Адже якщо хтось купує певну продукцію, то цими грішми отримує платню той, хто її виготовляє. Тож мають користь і виробник, і покупець. Гроші можуть просто лежати і згодом пропасти, а можуть в руках мудрої і щедрої людини стати великою відрадою, якщо їх пожертвуємо тому, в кого виникли життєві негаразди. Чи разом облаштуємо громадські місця, чи зробимо ще щось добре для користі всіх.

Отже, згадуючи святого Миколая, будьмо щедрі і милосердні і до себе, і до ближніх своїх. Амінь.

Читаючи Біблію…

Сирах 14. 4 - 7. “ Хто збирає, віднімаючи у душі своєї, той збирає для інших, і благами його будуть пересичуватися інші. Хто злий для себе,