Тулить бабця до серця внуча - пташеня.

Аж іще один син і невістка —у двері…

На Різдво по з’їжджається з міста рідня

І сідає гуртом до Святої вечері.

Тут молитва, й кутя, й голосна коляда,

І пливе тут од дідуха запах пшениці…

Зичить мати в душі, щоб здоров як вода,

Завше був кожен з нас як вода у криниці.

За обійстям — безкраїх снігів пелена,

Ми ж у хаті цій рідній шукаєм розраду.

Я прокинувся вранці, а в рамках вікна —

Білий іній осів, в яблуневому саду.

Різдвяний Святий вечір.

В ім'я Отця і Сина  і Святого Духа.

Уже  через пару годин розпочнеться Святий вечір. Для кожного з нас це ще й згадка про дитинство. Радісні і приємні спогади. Згадується як ми в дитинстві всі очікували того благословенного дня. Таке було нетерпіння, щоб скоріше прийшло свято. Може тому, що переживали нестатки. А на свята старались накрити стіл і це всіх вабило. На першому місці очікувалась вечеря. Бо бідність, їсти завжди хотілося. Люди бідували, не знали достатку. Виявлялось разом з тим і терпіння. Бо ми знали, що того чи іншого не має і батьки не можуть нам чогось дати. Виховувались в послуху і стриманості і це виховувало моральні якості поведінки. Росли так цілі покоління і треба сказати що це нам не завадило. Суспільство було морально загартоване.

Якщо б хтось спитав чи треба повернути ці часи зараз, звичайно ніхто не хотів би. Ми не хочемо себе обмежувати. Але коли нема того чи іншого треба проявляти терпіння. До чого я веду? Зараз кращі достатки, а терпеливості в людей менше. Особливо в молоді. Коли друзі щось мають, а батьки не можуть того дати бо не мають відповідної зарплати, то діти вередують, сердяться, вчиняють сварки. Дуже часто тікають з дому. Але ті люди які знають ціну нестатків завжди терплячіше переносять усілякі негаразди. Моя покійна мама завжди казала: - якщо є хліб, голоду нема.

В дитинстві на першому місці був святковий стіл. А тепер ми розуміємо суть Різдва.  Свічка не світить в одній точці, а розливає світло навкруги. Так і ми входимо в Різдво наче через сяйво Святого вечора. Не столи мають бути найголовнішою подією. А розуміння великого таїнства яке відкрилось людям. Я не хочу судити тих, які не замислюються що це за свято. Але так чи інакше з кожними роком нам все більше відкривається, що ж для нас зробив Христос. Він навчив нас як потрібно жити тут на землі, щоб не боятись дивитись один одному в вічі. Не соромлячись чи так я зробив чи не так. Люди жили до народження Христа в страху уявляючи Бога жорстоким. Приносили жертви відкуплення відповідно до гріха - худобу, птицю.

Христос прийшов і все змінилося Він відкрив тайну що Бог є Любов. Читаємо Євангелію і бачимо що вона насичена Любов'ю до людини. Бог терпеливий багатомилостивий.

Молодий чоловік прийшов, спитав Ісуса як спастись? Христос відповів: виконуй заповіді і будеш мати життя вічне. І іншим відповідає: будьте милостиві як і Отець ваш Небесний милостивий є. Сонце світить на праведних і грішних, дощ для всіх. Якщо наше життя буде милостивим, то будемо мати нагороду від Бога. Ми дізнались що в тому земному житті не потрібно боятися. Що Бог є доброта і любов і приготував для нас щось величне і тут допомагає нам в земному житті. Багато людей які мають тяжкі гріхи думають: чи зможе мені Господь їх простити? Але згадаймо що на хресті розп'ятий Ісус молився: Отче прости їм. Вони Його вбивали, а Він прощав і зараз прощає. Ось такий народився Христос. Люди до Нього не знали цієї тайни. Навіть пророки багато чого не знали. Ісая знав що народиться Спаситель, але чого Він навчатиме він не знав.  Перед нами всі ці таємниці як на долоні. Щоб ми знали і про небо і про землю і про минуле і про майбутнє. Якщо ми будемо знати ціль життя, його мету, що Господь від нас вимагає, ми будемо вільні.  А як не знаємо то живемо в страху і в гріху. Це прекрасно що з Різдвом тайни відкрились і ми радіємо, прославляємо Бога в колядках що Бог послав нам Сина Свого щоб відкрити нам духовні очі. Амінь.

  Озерянская икона Божией Матери, покровительница Харькова, охотников и рыбаков, молитва перед этой иконо помагает при тяжелых травмах и переломах, празднование иконе отмечается  12 ноября. По «чудотворности» она уступает только главной иконе Российской империи – иконе Казанской Божьей Матери. Она была найдена  в  конце XVI ст. возле села Озерянка. Легенда гласит о том , что крестьянин вышел на луг косить  траву  и услышал человеческий стон.Наклонившись, в траве он нашел разрубленую на две половины икону. Косарь взял обе половины, отнес домой и поставил рядом с другими иконами. На следующее утро он  не обнаружил иконы дома, а нашел он ее на месте явления иконы, но разрезанные части иконы плотно соединились, так что почти не осталось следа!

[показать]

На месте чудесного явления лика Богородицы из-под земли заструился чистый родник.

Однажды в субботу, перед тем, как идти домой, пастор решил позвонить своей жене. Было уже почти 10 вечера, но жена не брала трубку. Долго ждал пастор, но жена так и не подошла к телефону. Через некоторое время он снова набрал домашний номер, и жена сразу же ответила. Пастор спросил, почему жена так долго не поднимала трубку, когда он звонил первый раз, но она ответила, что никакого звонка раньше не было.

Этот случай был бы забыт, если бы в понедельник в церкви в кабинете пастора не раздался телефонный звонок. Звонивший мужчина, говорил о каком-то звонке с этого номера в субботу вечером. Пастор долго не мог понять, о чем идёт речь. Тогда мужчина сказал:
— Телефон звонил и звонил, а я не отвечал…

Пастор, вспомнив о случившимся с ним казусе, извинился за то, что побеспокоил этого человека, объяснив, что хотел позвонить домой, но, видимо, набрал неверный номер. Тогда звонивший сказал:
— Разрешите мне рассказать, что тогда произошло. Видите ли, в субботу вечером я собрался покончить с жизнью. И перед тем, как совершить намеченное, я обратился к Богу, сказав, что если он есть, если он слышит меня и если он не хочет, чтобы я это сделал, то пусть подаст мне знак. И как раз в этот момент у меня зазвонил телефон. Я подошёл к аппарату и увидел на табло надпись: «Господь Всемогущий…» (Almighty God). Я смотрел на звонящий телефон и не смел поднять трубку.

Церковь, в которой служил пастор, называлась Обитель Господа Всемогущего (Almighty God Tabernacle).

Слон і шакал.

Одного дня мимо зграї шакалів проходив могутній слон. Шакали, дивлячись на нього з кущів, говорили між собою: «Дивіться! Ось йде ціла гора м'яса. Якби вдалося його абияк погубити, ми могли б цілий місяць бенкетувати, та ще і сусідів запросили б». 

— А що? — сказав найхитріший з них. — Можна спробувати!   І він відправився услід за слоном. Підійшовши до нього, шакал улесливим голосом завів розмову: 

— Здрастуйте, ваша величність!

 — Здрастуйте! — відповів добродушний слон, і запитав:

 — Ти хто такий? 

— Я шакал. Мене послали до вас. Ми всі з нетерпінням чекаємо вас на галявині. Рада звірів нашого лісу одноголосно вибрала вас царем. Ви найсильніший і найрозумніший! Сьогодні буде велике свято, підемо швидше!  

          Слон високо підняв свій хобот і протрубив:  — О-го-го! Я найсильніший! Я найрозумніший! Мене вибрали царем!   І, звернувшись до шакала, сказав:

 — Веди мене, мій друже! Я готовий! 

     І гордий слон, одержимий бажанням володарювати, пішов за шакалом. Шакал повів його по вузькій стежині через болото, і слон відразу ж зав'язнув в нім. 

— Друже мій, шакал! — звернувся слон. — Що ж мені тепер робити? Я попав в болото!   А підлий шакал, сміючись, відповідав: 

— Вхопіться, ваша величність, за мій хвіст і спробуйте вибратися, раз вже ви повірили моїм словам.

Хлопчик років п'яти - шести, гуляючи з батьками по лісу, побачив чистий струмок. Він напився свіжої води, а потім - ради забави - узяв в руки гілочку і почав мутити воду в струмку. Дно струмка було землистим, і тому на поверхню негайно піднявся пісок, опале листя і різне сміття. Колись прозора вода стала непридатна для пиття. Маляті швидко разонравілось виглядати в брудну воду струмочка. Він кинув туди гілочку і побіг до мами.

А десь високо в горах інший хлопчик так само бавився з гірським струмочком. Він теж хотів помутити воду гілочкою. Але дно струмочка було кам'янистим, і він зламав гілочку і побіг далі, нічого не добившись. Потік був чистий як і раніше.

Подібно сему деякі люди зовні здаються добрими і чуйними, як чистий струмок. Але спробуй хоч ненавмисно образити таку людину і побачиш, як з дна душі спливуть зарозумілість, дріб'язковість і гординя і старі образи, подібно до твані і сміття в струмку лісовому. Коли ж людина постійно поучаєтся в Слові божому і про горнем подумує, то поступово приклад упокорювання Хрістова, загартовує добродійну людину упокорюванням і міцним терпінням, об яких, як тростинки об камінь, ламаються всяка людська злоба і неприязнь.

Уриил - огонь или свет Божий, просветитель.Упоминается в книге Ездры. Изображается с мечом в деснице, а в левой руке с пламенем-молнией. Ангел света – просвещает умы людей откровением истин для них полезных, воспламеняет сердца любовью к Богу, истребляет нечистивые привязанности земные.

[показать] Молитва в четверг Архангелу Уриилу.   Святый Архангеле Божий Урииле ,Светом Божественнм озаряемый и преизобильно исполненный огнем пламенной горячей любви,брось искру огня сего пламенного в мое сердце холодное ,и душу мою темную  светом твоим озари. О великий Архангеле Божий Урииле ,ты еси сияние огня Божественного и просветитель  помраченных грехами,просвети  ум мой ,сердце мое ,волю мою силою  Святаго Духа,и настави меня на путь покаяния ,и умоли Господа  Бога,да избавит меня Господь от ада  преисподняго и от всех врагов ,видимых и невидимых ,ныне и присно и во веки веков. Аминь. О ,святые Господства,всегда пребывающие пред Небесным Отцом ,умолите Иисуса Христа,Спаса нашего,да запечатлеет царственную свою,в моей немощи силу и дарует нам благодать,да очистимся этой благодатию и возрастем ,и исполнимся верой ,надеждой и